Галя отримала дзвінок від молодшої доньки, коли працювала в Італії. Донька радісно повідомила, що збирається заміж. Галина, розчулена новиною, випросила у своєї господині відпустку на місяць. Вона вирішила нікому з рідних нічого не говорити, аби зробити їм сюрприз.

Проте насправді несподіванка чекала саме на неї.

***

У Галини було двоє доньок, які росли в непростих умовах. Родина ледве зводила кінці з кінцями, чоловік працював з останніх сил, але справи йшли кепсько.

Тому Галина, довго не вагаючись, ухвалила рішення, яке через кілька років вважала помилкою. Вона вирушила на заробітки до Італії. Там уже багато років проживала її троюрідна сестра Марія, яка допомогла знайти роботу.

Галина хвилювалася, що господарі можуть ставитися до неї зневажливо. Але її побоювання не справдилися: вона потрапила в добру й інтелігентну сім’ю, яка добре платила й підтримувала свою працівницю. Єдиною умовою було завжди залишатися на місці й не розповідати стороннім, що відбувається в домі.

Робота була виснажливою, особливо коли в господині народилася третя дитина. Проте Галина настільки полюбила малюків, що часто ставала для них нянькою.

Господарі щедро оплачували її працю, а всі зароблені гроші вона надсилала додому. Завдяки цьому дочки змогли закінчити школу, вступити до університету, старша донька отримала квартиру на весілля, а чоловік купив автомобіль і трактор.

Галина працювала день і ніч, а список потреб рідних лише збільшувався. Та коли молодша донька повідомила про весілля, вона зрозуміла, що час повертатися додому. Галина вирішила заощадити й поїхала найдешевшим автобусом. Дорога була довгою і виснажливою, але її серце раділо від думки про зустріч із рідними.

Коли таксі зупинилося біля знайомого будинку, Галя помітила, як усе змінилося: новий дах, доглянутий палісадник. «Які молодці», – подумала вона. Та коли відкрила хвіртку, на порозі з’явилася незнайома молода жінка в легкому халатику.
– Ви до кого? – здивовано запитала вона.
– Це мій дім, – відповіла Галя.
– Але це дім мого цивільного чоловіка, – ошелешено сказала незнайомка.

У дверях з’явився чоловік Галини.

– Галю, я все поясню… – почав він. Але жінка вже нічого не чула. Перед очима все попливло, і вона знепритомніла.

Прийшла до тями від нашатирю, який піднесла незнайомка. Чоловік тим часом зник, поїхавши на своїй машині до міста.

– Вибачте мене, я не знала, що ви існуєте… Я зараз заберу свої речі й піду, – тихо сказала незнайомка.

Галя гірко відповіла:

– Мене зрадили всі. Не тільки чоловік, а й мої дочки…

Вона йшла вулицею, залита сльозами, з торбами подарунків у руках. Попрямувала до дому своєї старенької матері. Її італійська казка скінчилася, залишивши лише сувору реальність. Як з’ясувалося, чоловік уже півтора року жив із новою «дружиною», а рідні давно викреслили Галину зі свого життя, чекаючи лише її грошових переказів.

КІНЕЦЬ.