У сім’ї батька було спокійно і напрочуд тихо. Нова дружина Олена не кричала через дрібниці. Вона взагалі, розмовляла наспівуючи, немов розповідала притчу. Батько був м’який з нею і часто посміхався, обіймав, жартував. Його синові в новій сім’ї ледь виповнилося три роки, і з боку було мило спостерігати всі ці радісні моменти батьківства. Степанові хотілося ввібрати в себе, наче губка, цю романтику стосунків, ці неймовірні погляди, щоб потім повторити у своїй сім’ї, знати як поводитися з тією, що буде його єдиною і коханою
— Я переїжджаю до батька, з ним краще, – спокійно сказав син. У Ольги затряслися губи. — Як до батька? З чого це? Чому краще? – вона підвищувала голос, щось […]
Що мені кілограм мандарин? Мені ящик треба, у мене дітей і внуків багато, – кажу я своїй подрузі. Ми з нею в неділю пішли на закупки, щоб передати дітям додому передачі. Настрій у мене був гарний, я планувала ще зайти в магазин купити каву, макарони, сир, цукерки – і все це відправити водієм в Україну, як я це завжди роблю. Але тут раптом у мене задзвонив телефон. Бачу, на екрані висвітилося, що телефонує мені Люба, моя старша донька. Я думала, що вона ще щось згадала, що треба докупити, але у дочки був інший намір
– Що мені кілограм мандарин? Мені ящик треба, у мене дітей і внуків багато, – кажу я своїй подрузі. Ми з нею в неділю пішли на закупки, щоб передати дітям […]
Якось одна білявка принесла до сервісного центру свій зіпсований телефон. Але коли співробітники з’ясували, що сталося, то не могли втриматись від сміху.
Цю кумедну історію я почула від співробітника сервісного центру, хоча не впевнена: чи це правда, чи просто анекдот? Якось молода білявка принесла до сервісного центру свій телефон, заявивши, що він […]
— Доню, я тобі сюрприз зробив! – з радістю повідомив Єгор, – за будинком гірку побудував величезну, можемо всі разом покататися піти! — Я що, маленька, з гірки твоєї кататися? Мама мені приставку подарувала! А ти – гірку! Смішно. Ось, Білолуцьким батько по телефону останньої моделі подарував! А мені гірку зі снігу! Сам катайся на ній
Новорічні свята, що наближаються, не радували Єгора вже котрий рік. Відтоді, як робота в нього стала не стабільною і грошей у дім він приносив не постійно, дружина змінилася дуже сильно […]
Степан їхав по трасі, дотримуючись всіх правил дорожнього руху. Раптом його зупинив свисток інспектора… Чоловік слухняно зупинив свою машину на узбіччі… Інспектор, замість того, щоб одразу йти спілкуватися з водієм, чомусь довго дивився на напис, який був написаний з правого боку машини Степана. – А це ще у вас навіщо? – через якийсь час запитав він, навіть не дивлячись документи, які простягав йому Степан. – Що – навіщо? – Степан не розумів, що відбувається
Степан їхав по трасі, дотримуючись всіх правил дорожнього руху, коли його зупинив свисток інспектора. Він слухняно зупинився на узбіччі. Інспектор, замість того, щоб одразу йти спілкуватися з водієм, довго дивився […]
Я чудово жила в сім’ї, яка мене удочерила. Я була їх єдиною дитиною, яку любили і леліяли. Та подорослішавши я все ж вирішила подивитися в очі тій, хто подарував мені життя. І я знайшла цю жінку. – А ти не єдина в мене дитина, Тетянко. В тебе є ще брат і сестра, – тихо промовила вона
Я чудово жила в сім’ї, яка мене удочерила. Я була їх єдиною дитиною, яку любили і леліяли. Та подорослішавши я все ж вирішила подивитися в очі тій, хто подарував мені […]
— Валерія, це не пиріжки, а вареники, не так їх ліпити! Бачиш, як я роблю? Ти повинна склеїти краї, а не просто натискати на них, щоб все це не розпалося при варінні. А Олексій? Він так і не сказав жодного слова. Як завжди. Мовчав
Я завжди була переконана, що кожна родина має свої традиції, і ці традиції створюються, насамперед, за допомогою старшого покоління. Я, наприклад, із дитинства знала, що на кожне велике свято ми […]
Гроші я зберігала, як бабуся, замотавши купюри в платочок і сховавши на антресолях. Я не пам’ятаю на що ми збирали. На машину чи на дачу
Я виходжу із рацсу разом зі своїм колишнім чоловіком. Вже 12 хвилин, як ми розведені. Він щось говорить, а я думаю, чи встигну я на роботу або краще поїхати додому. […]
У Карини не стало чоловіка. Через якийсь час вона вирішила переїхати від свекрухи і забрати сина Стасика. – Ну куди ти його повезеш, Карино?! – вигукнула Ганна Василівна. – Мені треба жити далі! – відповіла Карина. – Так і живи, дівчинко, Стасик тут до чого? – не вгавала свекруха. – Він же ж мій син, – сказала Карина. – Він з матір’ю має бути! – Карино, – Ганна Василівна схилила голову. – Ти ж до чоловіка йдеш! А якщо з ним не вживешся? – Ганно Василівно, я все розумію, – Карина опустила очі. – Але я не можу залишити Стасика з вами… – Господи, та чому?! – вигукнула літня жінка. – Та тому, що він вам нерідний! – раптом заявила вона. Ганна Василівна аж присіла від почутого
– Ну куди ти його повезеш, Карино?! – вигукнула Ганна Василівна. – Ви мені вибачте, будь ласка, але мені жити далі треба! – відповіла Карина. – Так і живи, дівчинко, […]
– Навіщо ти вітаєш цього… безхатька! – запитала дочка, демонстративно спираючись на останнє слово, – Гроші йому завжди даєш, які він тобі ніколи не повертає
– Мамо, там до тебе знову цей безхатько прийшов! – дочка зневажливо зморщила обличчя.– Ніякий він не безхатько! У нього є кімната. Просто нещасна людина. З цими словами мати вискочила на сходи і, […]