А коли наближалося весіля, свекруха видала: – Ви, якщо надумаєте одружитися, майте на увазі, квартиру я розмінювати не буду, якщо хочете, то живіть зі мною. Та невістка все життя бачила, як її мама жила зі свекрухою, тому відразу відмовилася. А коли минув рік, свекруха заявилася до них додому з подарунком. Яна від такого подарунка навіть розплакалася, син здивовано дивився на матір, чи все з нею добре

Коли син Іван привів дівчину Яну додому і оголосив, що вони люблять один одного, Валентина Сергіївна прийняла її добре, про себе подумавши: За матеріалами

– Скільки їх уже було, жодна не залишилася з ним.

Так і на цей раз, вона особливо не хвилювалася і не переживала. Сина вона дуже любила, але завжди переживала за нього, хто ж буде його дружиною, їй хотілося, щоб йому також пощастило, як їй колись. Її чоловік Василь, батько Івана був дуже хорошою людиною, вони з ним пройшли і вогонь, і воду, і мідні труби, багато всього було і поганого і хорошого. Але вони дуже любили один одного і пройшли життя рука об руку, труднощі тільки об’єднували їх.

А зараз Валентина Сергіївна вважала, що всі дівчата меркантильні, і ведуться на її сина, тільки через квартиру, яку вони з Василем заробили власним горбом. Зараз часто-густо, сім’ї розпадаються, тому що молоді не змогли винести труднощів, і розбіглися. Для сина вона такого не хотіла.

Ні, вона нікого не виганяла, вона з розпростертими обіймами зустрічала потенційних невісток, але завжди перевіряла на міцність, і ще жодна не витримала, всі кинули Івана, незважаючи на запевнення в любові. Як тільки вони чули, що квартиру не будуть розмінювати, вся любов пропадала, по крайній мірі, так було з останніми двома дівчатами. І справа навіть не в тому, що Валентина Сергіївна була жадібною, вона просто прораховувала той варіант, якщо вони розміняють квартиру, вони свою маленьку продадуть, і куплять нову вже в шлюбі, тобто в разі розлучення Іванові дістанеться мало.

Тому в розмові з Яною, вона не забула натякнути:

– Ви, якщо надумаєте одружитися, майте на увазі, квартиру я розмінювати не буду, якщо хочете то живіть зі мною, – запропонувала майбутня свекруха.

-Ні що Ви, я орендую прекрасну квартиру, невелику, але затишну, навіщо ж ми будемо Вам заважати, – відповіла Яна.

Вона все дитинство провела з ворогуючими мамою і бабусею, і зареклася не жити зі свекрухою, якою б хорошою вона не була. Валентина Сергіївна з радість усвідомила, що ця дівчина подобається їй:

– Ну поживемо, побачимо, – подумала вона.

Молоді стали жити, з мамою часто бачилися, то вони до неї в гості приходили, то вона до них, дружно жили. А потім радість велика трапилася, внучка з1явилася на світ у Валентини Сергіївни. Тільки от Іванова фірма оголосила про банкрутство, і залишився він без роботи.

Валентина Сергіївна, приходячи погратися з онукою, помічала, зовсім погані справи у дітей, намагалася допомагати, продукти купувала, але велика її допомогу, на пенсію. Тоді вона знову запропонувала невістці, переїхати до неї, в тісноті та не в образі, як то кажуть, зате за квартиру платити не треба. Але невістка відмовилася, та й син її підтримав, він якщо чесно боявся, раптом мама знову візьметься за старе, і почне виживати Яну, такого він допустити не міг, дружину він дуже любив, і волів би голодувати, аби дружина з мамою не лаялися .

– Дякую, мамо, але ми самі, я ось поки за фахом не знайду роботу, влаштувався вантажником в сусідній магазин, Яночка перекладами підробляє, нічого впораємося, – ввічливо відмовився син, намагаючись не образити маму.

Але мама, вона на те й мама, як тут зхаспокоїтися, якщо треба допомогти дітям, і вже сама розміняла свою двокімнатну квартиру, на повноцінну однокімнатну і кімнату в комуналці. Побоюючись, що молоді не приймуть її, вона цю квартиру подарувала внучці на рік, вже від цього вони точно не відмовляться, а сама переїхала в кімнату.

Ну що сказати, Яна від такого подарунка навіть розплакалася, син, взагалі, з переляку дивився на матір, чи не втратила вона розум, так боролася за свою квартиру, і так просто розлучилася з нею.

А Валентина Сергіївна просто була рада за сина і його сім’ю, вона зрозуміла, що вони і справді кохають одне одного, і Яна це саме та жінка, яку вона завжди хотіла в дружини синові.

Історія ця мала продовження, через кілька років, коли внучка підросла і вони встали на ноги, вони продали цю квартиру і кімнату, і купили дві невеликі квартири поруч, так добре вийшло, ніби й разом, але у кожного своє житло, і далі живуть дружно.

Фото ілюстративне, з вільних джерел