Андрій закінчував ремонт холодильника і наостанок роздавав вказівки: — Я начебто все полагодив, але ви покладете воду в морозилку, подивимося, як це запрацює на практиці.

Він уже вийшов з квартири клієнта, коли задзвонив телефон. -Алло. — Добрий день. Голос здався смутно знайомим. — Ти мене не впізнав? — Вибачте, ні.

— Я твій батько. Запанувала недовга пауза, після якої чоловік nродовжив: — Знаю, що ми з тобою давно на спілкувалися. Вже пробач мене за це.

Але я прошу тебе дати мені можливість все пояснити. Але по телефону не вийде. Давай зустрінемося ввечері? Взагалі у Андрія була стара образа на батька, але він все-таки вирішив зустрітися. До вечора Андрія мучили думки, він вважав, що батько згадав про його існування, бо потрібна якась допомога.

Мама роз лучилася з батьком, коли Андрію було всього сім, після цього він батька не бачив, хоча той відповідально nлатив алі менти. Зустрілися вони в кафе, за минулі роки батько дуже змінився.

— В першу чергу я хочу попросити вибачення. Твоя мама після роз лучення попросила триматися подалі, вважаю, що було помилкою її слухати. Є речі, цінність яких усвідомлюєш тільки з віком. Я одружений вдруге, але дітей у мене немає. У мене є фірма, яка спеціалізується в тій же галузі, що і ти.

Я хочу залишити її тобі. Давай працювати разом, спробуємо хоч трохи надолужити згаяне. Андрій був здивований, але погодився. Це доnомогло йому впоратися з образою, яка мучила протягом багатьох років.

КІНЕЦЬ.