Дві паралельні ситуації не давали Ганні жити спокійним сімейним життям. Вона була тоді у nоложенні. Начебто чоловік її любив, що ще треба було їй для повного щастя.

Напевно, добрі стосунки з мамою. У дитинстві вона ніколи не звертала на доньку увагу. Аня виросла з бабусею, та її виховала, дала освіту, мати в цю справу навіть не втручалася.

Жила своїм життям, щоразу міняла чоловіків, як рукавички. Загалом, вибирала владних, у результаті вона їм швидко набри дла.

Вона думала, що працювати не треба, жила за їхній рахунок, ось і набри дала їм. На цей раз мати заявилася до Ганни зранку, дівчина зовсім не чекала на неї. Як, втім, зазвичай.

-Ти Чого прийшла в таку рань?

-Обу рилася Аня.

– Ну сідай снідай. У цей момент Максим поки що, просто, наречений для Ганни встав і вийшов з-за столу. Ганна подивилася на нього мало не щенячим поглядом, вона не хотіла залишатися наодинці зі своєю рідною матір’ю.

-Що я вже не можу прийти до рідної доньки? – спитала мати.

-Ти просто так ніколи не приходиш. Що, Женя покинув? Може, вже займешся собою?

-Це не твоя справа! Моє особисте життя тебе не стосується.

-Різко відповіла їй мати.

-Ти до мого будинку прийшла, ти ще будеш мені так відповідати? Це було півбі ди, увечері через відсутність нареченого Ганна вирішила зателефонувати йому. Але на іншому кінці дроту був зовсім не він.

-Алло.

– Це була дружина Максима.

– Хто тобі давав право брати мій телефон? -було чути на тлі голос Максима.

-Максим, чому ця жінка взяла трубку, і чому вона у тебе в домі?

-Вона прийшла по речі. – відповів Максим.

-Ти взагалі після всього, що вона зробила, з вікна можеш викинути її речі.

– Я людина. Нехай збере і піде. Складна ситуація, сама Ганна була ваrітна, Максим давно перестав жити з дружиною, після того, як вона йому зра дила. Дивно, що він не розлу чився з нею раніше, адже дітей у них не було.

КІНЕЦЬ.