Коли мені було десять, у мене народилася молодша сестра. Я дуже чекала сестричку, але тоді навіть не здогадувалася, як охолоне до мене мати.

Все було тільки для сестри – час, любов, ласка, подарунки. Я ж була то нянькою, то просто перешкодою. Я була дитиною випадковою, з моїм батьком мати прожила зовсім мало, а ось сестра була довгоочікуваною дитям любові від другого шлюбу.

Одного разу я взяла у сестри іграшку – мені ж було десять, і у мене таких красивих цяцьок ніколи не було.

Вона розревілася, а мати не просто вилаяла – я отримала ляпас. Потім повторилося – я не подула на їжу, сестра обпеклася.

Вітчиму дозволяла мене ображати.

Незабаром мене відправили в спортивну школу-інтернат. Начебто в знак турботи, але насправді ніхто не запитав мене, чи хочу я цього. Може, я просто мріяла про люблячу сім’ю?

У тих суворих умовах, на самоті вижити мені допомагали мрії про те, як я доб’юся успіхів, і мама зрозуміє, що була не права.

І я дійсно багато чого досягла в спорті, поки травма завадила всім амбіціям. Навіть тоді я не отримала ні підтримки, ні схвалення. Моя сестричка добре вчилася в школі – ого-го яка “заслуга”! Цим пишалася мати, а мої досягнення були її заслугою, адже вона в дитинстві силою ганяла мене на тренування.

Згодом я перестала любити свою сім’ю. Я вийшла заміж, за чоловіка, набагато старшого за себе. За розрахунком, звичайно. В любов я не вірила, це все було для мене показухою. Мені вдалося помандрувати, відучитися. За допомогою чоловіка я зайняла непогану посаду.

Мати іноді зверталася до мене за грошима. У сестричку їх вкладала. А та взяла і в дев’ятнадцять заміж вискочила за однокурсника – ось це була потіха! Мати і вітчим за голову хапалися, але потім заспокоїлися, як і завжди, коли мова йшла про неї. Навіть розчулюватися стали – така любов, прямо Ромео і Джульєтта!

І ніхто не знає – поки не знає – що цей Ромео змінює нашій дорогій крихітці зі мною. Буду чесна, нелегко його було отримати. Спочатку він намагався мене соромити, мовляв, я ж заміжня. Клявся, що любить сестру.

Але юні хлопчики залишаються всього лише хлопчиками – вони сповнені бажань. Мене іноді прям сміх бере. Рибка на гачку.

Півроку тому не стало мого чоловіка, мені нема чого боятися.

Моїй сестричці 21, вона скоро стане мамою. Змарніла, погладшала – дівчину чекає. Цікаво, якщо у неї колись народиться друга, чи буде вона любити старшу?

Її чоловік останнім часом сам проявляє активність, буває, приїде до мене і відразу на порозі кидається. Йому ця дитина як возу п’яте колесо – але куди там моїй сімейній сестричці розуміти, що у людей бувають амбіції, а не тільки бажання плодитися.

Іноді думаю – може народити своїй племінниці брата або сестру? Але, напевно, і без цього достатньо – я відплатила. Шкода тільки, що більше сестрі, а не матері.

До чого написала? А просто щоб усі пам’ятали, що не можна забувати старших дітей, народжуючи молодших.

Вони все одно залишаються дітьми, і якщо їх не любити, то і люди з них виростають погані.

Передрук без гпосилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Джерело