Петро мій був чоловіком видним, статним та розумним. Працював він начальником відділу на заводі. А я, як думаю зараз, на жаль, не зогледілася, як з молодої красивої дівчини, за якою постійно ходили чоловіки табунами, перетворилася на звичайну, сіру домогосподарку.

Я спочатку з радістю, а потім за звичкою готувала, прибирала, робила все для своєї сім’ї.

Одне за одним у нас з’явилося двоє діток: синочок та донечка.

І ви знаєте, хоча з роками чоловік став приділяти мені все менше уваги, я відчувала себе щасливою жінкою, якщо так можна сказати. В домі у нас був достаток та добробут, маю двоє гарненьких та хороших діточок, чоловіка, що ще можна хотіти від життя жінці.

Але за всіма цими клопотами, я якось непомітно відсунула себе на другий план. На першому місці завжди для мене був чоловік та діти. Все старалася для них. А сама рідко виходила в люди, купувала новий одяг, косметика та парфуми взагалі перестали мене цікавити, я думала, що вже заміжня жінка, мене вже ж сватати не будуть. Разом з чоловіком ми лише їздили на великі свята до своїх батьків в село, а там ні косметики, ні нового одягу не треба, жінки сільські не розкошують, та й я думала, що все й так згодиться.

Коли до мене дійшли чутки, що Петро зустрічається з іншою жінкою, тоді якось мене вперше потягнуло до дзеркала. Я вперше подивилася на себе уважно і заплакала. Зношений роками та вицвілий від частого прання халат, темні, схожі на чоловічі, носки і немите волосся зібране в хвостик. І знаєте, можливо ви мені не повірите, але я не звинувачувала свого чоловіка, я вперше стала ненавидіти себе. Я не могла собі пробачити, що за ці всі роки, я перетворилася у якусь бабусю. Тепер розумію, чого діти ніколи не запрошують нікого в гості, не хочуть відзначати день народження з друзями вдома, а чоловік ніколи не бере мене на сімейні корпоративи на роботі, адже всі приходять з жінками, а йому було б соромно за мене, хоча він ніколи мені не шкодував грошей, ніколи не обмежував у чомусь. Просто став байдужим.

Я в той день не думала про зраду, а стала думати, що я можу змінити, щоб зберегти свою сім’ю і не дати чужій жінці забрати у мене чоловіка, а у дітей батька.

Наступного дня я записалася до спорт залу, мені було соромно туди ходити, дуже соромно спочатку, скажу чесно, адже бачила там багато красивих дівчат, а потім звикла до цього, адже це було стимулом для мене, стати такою ж красивою та стрункою.

Зараз важко про це говорити, сама не розумію, як наважилася на це, але взяла 25 тисяч гривень, які ми відклало на відпочинок, і накупила собі одягу. І ви знаєте, просто різного одягу та взуття, все що подобалося мені: сукні, спортивний костюм, кросівки, чобітки та туфлі. Я купила собі косметики, гарних парфумів. Зайшла в дорогий салон і вперше, не дивлячись на ціни, пофарбувала волосся, зробила гарну зачіску. Я ніколи такого не робила, а в цей день ніби переступила через свої заборони, які ставила собі так багато років сама. Я спробувала полюбити себе, вперше не думаючи про дітей та чоловіка.

Не буду розповідати, що я сказала чоловікові про гроші, але він був в захваті від того, що побачив мене такою. Я змінювалася та худла на очах. Стосунки у нас з чоловіком просто ідеальні, я йому не зізналася, що все знаю про його зраду і ніколи не скажу, адже в цьому є і моя вина.

А цього року я мрію купити собі шубу, красиву, норкову, таку, як у подружки моєї доньки, адже ми з чоловіком вперше разом підемо на новорічний корпоратив.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

Джерело