У мене з сином завжди були дуже гарні стосунки. Олексій завжди був слухняним і добрим хлопчиком, а зараз став гідним чоловіком. Син завжди ставився до мене з повагою, оцінив, що я ростила його сама. Мого чоловіка не стало, коли коли Олексій був маленький. Син з розумінням ставився до того, що мені важко було ростити його одній. Тому, навіть будучи вже дорослим, завжди до мене прислухався, розумів, що я йому бажаю тільки хорошого.

Я завжди купувала йому речі і він їх із задоволенням носив, бо вважав, що у нього не такий хороший смак, як у мене. Завжди їв тільки те, що я йому готувала, захоплювався моїми кулінарними здібностями. Ми разом ходили на всі виставки, кінопрем’єри, театральні вистави. Я з дитинства прищепила йому любов до мистецтва.

Багато моїх подруг–мам, у яких теж є сини, не могли натішитися, дивлячись на мого Олексія. «От би нам такого синочка!» – говорили вони. А матері дівчаток дружно мріяли про такого зятя. Я завжди думала, що коли він одружиться, зрозуміло, що головною стане його дружина, але що він хоча б прислухатися буде до мене.

Але я дуже помилялася. Син виріс, завів власну сім’ю і тепер я його не впізнаю. Начебто зовсім інша людина стала! Я дивлюся на нього і не впізнаю свого улюбленого хлопчика. Ми не так часто зустрічаємося, але навіть в ці рідкісні дні я бачу його постійно в одних і тих же штанах, які вже засалені і зіпрані.

Сорочка на ньому завжди теж не особливо свіжого вигляду, таке відчуття, що непрасована зовсім. Немов її витягли з машинки, струснули кілька разів та й висушили. Я якось намагалася невістці натякнути на це, безпосередньо мені соромно говорити такі речі. Але нічого не змінюється.

Про виставки, театри та інше і говорити не доводиться, він там напевно вже років зо два не був. Харчуються теж, незрозуміло чим, він схуд, вигляд має не вельми добрий.

У сина мав бути в суботу день народження. Я вирішила їм купити свіженьку качку, щоб зготувати на свято. Привезла невістці, та дістала з пакета і таку гримасу невдоволену зробила: «Ми таке їсти не будемо, воно дуже калорійне». Тоді я дістала продукти на його улюблений салат олів’є, невістка аж скипіла і тут же зібрала їх мені назад в сумку.

В результаті, нічого з того, що я привезла, невістка на стіл не поставила. Дістала з холодильника овочі, фрукти, морепродукти.

Пішла я від них засмучена, прикро дивитися на свого єдиного улюбленого синочка, який живе абияк. Хоч і тривожиться душа за нього, але я вирішила до них більше не ходити. Нехай як хочуть, так і живуть. Руйнувати сім’ю я не хочу і не буду. Але сильна образа все-таки залишилася.

Фото ілюстративне – domadela.

Джерело