– А я й не вмію готувати, ніколи в житті цього не робила. Максимум – можу сосиску зварити. Але сосиски ми не їмо. Тому так, чоловік або сам біля плити стає і готує нам їжу, або ми їдемо кудись вечеряти. Прибирає домробітниця, вона ж прасує і пере. Або чоловік прасує собі сам. Ну не я ж буду це все робити сама, правда? Він і мої речі прасує, а що тут такого? – якось розмовляла Тамара з жінками на роботі. – Бідний чоловік! – говорили вони в неї за спиною. Тепер всі чекають того дня коли чоловік покине Тамару, тоді вже й вони порадіють
26-річна Тамара – дівчина дуже красива. 2 роки тому вона вийшла заміж, чоловікові вірна, і він буквально носить її на руках щодня, виконуючи всі забаганки і бажання молодої дружини, які, треба сказати, сипляться на його голову як рясний дощ.
Заробляє чоловік дуже добре, робить все по дому і ніколи не пред’являє претензій, не приведи Господи. На претензії в цій сім’ї право має лише одна Тамара.
Красуня зовсім нічого не робить вдома, не готує, не прибирає, не прасує своєму чоловікові сорочки. Працює вона теж чисто для власного задоволення – точніше, не працює, а ходить в офіс, як вона сама пояснює всім, “не заради грошей, а для настрою і спілкування”.
Такий спосіб життя у багатьох колежанок на роботі та подруг Тамари просто не вкладається в голові:
– Що, і справді не готуєш нічого вдома? – здивовано запитують вони Тамару.
– Він приходить з роботи і сам стоїть до плити? Дійсно?
– Ну так! – знизує спокійно плечима Тамара.
– Я й не вмію готувати, ніколи в житті цього не робила. Максимум – можу сосиску зварити. Але сосиски ми не їмо.
Тому так, чоловік або сам біля плити стає і готує нам їжу, він добре готує, до речі, або ми їдемо кудись вечеряти. Прибирає домробітниця, вона ж прасує і пере. Або чоловік прасує собі сам. Ну не я ж буду це все робити сама, правда? Він і мої речі прасує, а що тут такого?
– Бідний чоловік! – зітхають знайомі та родичі. – І заробляє, і готує, і сорочки собі прасує, і одяг дружині пере. А ти йому на що тоді?
Тамара у відповідь посміхається так, що всім стає зрозуміло, що вона нічого поганого в цьому не бачить і змінювати зовсім нічого не збирається.
– Ех, дівчата, шкода вас, якщо не розумієте.
Шлюб будується зовсім не на чистих сорочках, впевнена Тамара. Якщо чоловік з дружиною щиро кохають одне одного – все буде прекрасно. З будь-якими іншими недоліками чоловік змириться.
Тамара і красива і характер свій має, тому шлюбу її ніщо не загрожує, впевнена вона. Вести вона себе може як хоче.
Чоловік нею вже вихований добре, і нікуди не дінеться без її на те волі.
Проте колеги Тамари люблять попліткувати про неї за її спиною.
– Покине він її, ось побачите і дуже швидко! Зараз награється і захоче сім’ї. Такої, знаєте, справжньою, з дітьми, з затишком, з пирогами по неділях.
Щоб дружина дбала, сорочки прасувала і пакувала в судочки на обід парові котлетки. Шлях до серця чоловіка лежить через шлунок, так в народі кажуть. Інше все – тимчасове.
Рано чи пізно будь-якій людині цього захочеться – турботи, міцного тилу, затишку в домі. Інакше і бути не може! Ну як це – жінка не вміє готувати і не хоче вчитися? Що це за родина взагалі?
Колеги на роботі не дочекаються, коли ж це чоловік вже покине Тамару. А вона впевнена, що нікуди він від неї не дінеться і насолоджується щасливим та безтурботним життям.