– А що, своїми силами заробити на квартиру – не судилося? – запитала я.

– Наталко, ну куди нам з тобою 3 кімнати? Нехай у молодих квартира буде, нам і однокімнатної на двох вистачить. – мама не дала відповісти Ані й Антону, сама влізла.

– А якщо у мене буде дитина? Будемо втрьох в однокімнатній жити? – не відступала я.

– Наташо, а ти не думала, що це будуть твоя проблема? – гордовито запитала Аня.

– А ну так. Твоя дитина – проблема моєї мами, а моя дитина – моя проблема? Так виходить?

– Я не те хотіла сказати, я мала на увазі зовсім інше. Ось коли ти будеш планувати дитину, тоді і будеш думати, де ви житимете. Може, у тебе чоловік з квартирою буде? – припустила Аня.

– Мамо, я – проти! Антон – чоловік, нехай бере іпотеку!

– Наталочко! Я ж не просто так квартиру розміняю, там же мій онук чи внучка жити буде!

– А я – твоя дочка! І коли у мене буде дитина, ніхто не заборонить тобі з нею бачитися, в разі розлучення. А ще, якщо вони розлучаться, то Антон прийде жити до нас, в однушку. А ти не побачиш ні внука, ні квартири! Мамо, ну як ти не розумієш! – я схопилася і пішла до себе в кімнату.

Мама з Антоном і його дружиною нашіптували ще хвилин сорок. Після чого вони пішли, а мама зайшла до мене і ще раз спробувала переконати в доцільності розміну квартири. У неї це не вийшло, тоді мама важко зітхнула і сказала: – Ми все одно переїдемо, хочеш ти цього чи ні!

Тоді я стягнула у мами паспорт. Так – некрасиво. Але так я могла хоча б виграти час, адже Аня внадилася ходити до нас, як на роботу. Вона показувала мамі оголошення з варіантами розміну. Здебільшого варіанти були такі: їм – хороша двушка, а нам з мамою – студія або общага, на що гроші залишаться. Справа дійшла до показів нашої квартири, і навіть знайшовся покупець, готовий негайно дати мамі гроші. Але не склалося – мама виявила «втрату» паспорта. А поки вона його відновлювала, ситуація прояснилася.

Іноді з Анею приходив Антон. І швидкому розміну він був не радий. Коли мама зі своєю невісткою в черговий раз міркували, як би краще розмінятися, Антон у мене запитав: – Ти правда думаєш, що ми розлучимося?

– Тобі скільки? 32? Пригадай, скільки твоїх друзів розлучилися за останні 2-3 роки? І скільки з них не виявилися викинуть зі шкарпетками в руках? Он, Макс розлучився, квартиру своїх батьків дружині колишній віддав, а вона тепер там живе з новим чоловіком і народжує нових дітей. А Макс орендує, іпотеку йому не дають. А дружина твоя – сам знаєш яка. Їй би свою п’яту точку тепліше влаштувати, на інших – плювати.

– Так, я розумію. Просто Анька сказала, що народжувати не буде, якщо ми й далі орендувати будемо. Слухай, а можна ж обидві квартири на маму оформити? Ми з Анькою іпотеку візьмемо, поки будемо в маминій жити, нашу здавати. Так найкраще буде, як думаєш?

Мізки! У мого брата є мізки! Ура!

– Так звичайно краще, Антош. Три квартири в сім’ї краще, ніж дві. Та й, в разі чого, вам буде куди з Анею роз’їхатися.

– Я поговорю з Анею.

Через тиждень після цієї розмови Антон повернувся додому з речами. Аня не погодилася оформляти квартиру на свою свекруху і відмовилася брати іпотеку і виплачувати її разом з чоловіком. Я її розумію – набагато простіше прийти на все готовеньке, ніж старатися разом з чоловіком заради спільного майбутнього. А ось якби мені запропонували такий варіант – я б вхопилася усіма руками і ногами.

– Сказала, що від дитини позбудеться, якщо буде не так, як вона хоче. Що вона за матір, раз їй в голову така думка прийшла? – поділився брат. – Якщо зараз, коли вона ще навіть не народилася, вона мене шантажує, то що потім буде?

Антон розлучається. Аня вирішила до останнього битися за їх спільне майно – машину, яку Антону подарував наш дядько на весілля. Народжувати, будучи матір’ю-одиначкою, Аня відмовилася. Хоча брат був готовий повністю забезпечувати їх дитину. Від пропозиції – віддай дитя батькові, Аня відмовилася.

Мене, за всі мої хитрощі, виставили з дому, хоча Антон намагався за мене заступитися. Незважаючи ні на що, я впевнена, що вчинила правильно. Ось якби Аня була нормальною дівчиною – я б і слова проти не сказала. Вони з Антоном з нами жили, коли тільки зійшлися. І чого там тільки Аня не витворяла.

А потім, коли вона сама вирішила в орендоване житло з’їхати, всім ходила і розповідала, як її бідну-нещасну свекруха-мегера вижила. Мама сказала, що якби я не влізла, у неї був би онук. Ага, був би. Я впевнена, що через пару років після покупки квартири, Аня виставила б мого брата, подала на аліменти і зажила б своїм життям в квартирі, що дісталася їй просто так. А якщо врахувати, як Аня ненавидить мою маму, то шиш б мамі, а не внук.

Фото ілюстративне з вільних джерел