– Я забрала маму до себе і так прямо їй сказала – мамо, з грошима у нас зараз не густо! – розповідає сорокарічна Валерія. – У місті все дорого, і ціни зростають ще, з роботою у нас з чоловіком останнім часом незрозуміло що твориться. І кредит за квартиру ще не виплачений, і діти-підлітки.

А тепер ще й ти до нас переїхала! Ні, ми тобі раді і все таке, але витрати зросли. Давай теж візьми участь в сімейному бюджеті. Вкладай, кажу, свою пенсію в загальний котел! А вона образилася! Останнє у мене забираєте, каже. Ні, ну як?

Свою маму, Олександру Степанівну, Валерія забрала до себе півроку тому з невеликого містечка. Мамі начебто не так багато років, близько сімдесяти, але здоров’я у неї останнім часом сильно похитнулося, і стало зрозуміло, що жити одна вона вже не може.

– Мама знепритомніла прямо посеред міста, то ж потрібно було щось робити – розповідає Валерія. – Вона давно просилася вже до нас, нудно їй там одній було, але ми все якось тягнули, доглядальницю їй там найняли. Ну як доглядальницю, скоріше, помічницю по господарству і компаньйонку. Мама ще сама на ногах. Жінка приходила, прибирати допомагала, готувати.

Мамину квартиру дочка пропонувала продати, але Олександра Степанівна позбутися єдиної власності принципово не захотіла. Квартиру здала в оренду практично за комуналку, швидко зібрала у валізу найнеобхідніше і переїхала в трикімнатну квартиру до доньки.

– Не встигли заговорити про переїзд, – усміхається дочка. – Тут же все справи вирішила і зібралася.

Чесно кажучи, Валерія відкладала момент переїзду мами як могла, розуміючи, що в спільному проживанні просто їм не буде. Мама – людина літня, зі своїм укладом. Сама собі господиня, звикла жити одна, ні на кого не озираючись. Все повинно бути по її. А у Валерії досить велика сім’я, чоловік і дві дочки-підлітка. Живуть вони середньо, працюють, виплачують кредит за свою квартиру, платити залишилося ще кілька років.

Чоловік Валерії до перспективи переїзду тещі поставився без захвату, але й особливо не заперечував. Настійно порадив тільки схиляти маму до продажу своєї квартири, з тим, щоб, коли чоловік і жінка виплатять кредит за свою квартиру, взяти кредит на квартиру для мами і відселити її в окреме житло. Гроші від продажу квартири пенсіонерки використовувати як початковий внесок.

А поки що чоловік погодився потерпіти тещу поруч.

Дівчата, дочки Валерії, побурчали, звичайно, в основному через кімнати – їм довелося з’їхатися в одну. Але Валерія швидко навела порядок і визначила їх жити разом. Другу кімнату в квартирі зайняло подружжя, в третій розташувалася мама.

Маму прикріпили до місцевої поліклініки, записали до лікарів, почали лікування, але зараз все припинилося в силу обставин.

І в бюджеті сім’ї за цей час відбулися деякі зміни. Валерія кілька тижнів просиділа вдома, вийшла на роботу тільки недавно. Чоловік її Андрій теж кілька разів отримав урізану зарплату. І, судячи з усього, таку він і буде отримувати надалі. Ні, вони не голодують, і на кредит і необхідне їм вистачає. Але все ж зниження доходів і майже одночасне збільшення сім’ї на одну людину виявилося відчутно.

– Маму довелося одягнути, взути! – розповідає Валерія. – Приїхала в якомусь лахмітті, як сирітка. Спідницю їй купили, кілька кофт, блузочку на літо, взуття, білизну. Загалом, практично гардероб! На лікарів витратилися теж. Мама любить сир хороший, а він зараз ой який небюджетний. Чаї п’є постійно – то з шинкою бутерброд, то з сиром… Тут парфум у мене побачила – ой, а можна мені? Ну не скажеш, що не можна. Минулого тижня кинулася, а він майже скінчився. Новий треба купувати. Світло, вода теж – мама ж постійно вдома. Рахунки приходять такі, що ледве справляємося.

При цьому вкладатися в бюджет мама, мабуть, не планувала абсолютно. Пенсія у неї не дуже велика. Проте, дочка вважає, якусь частину мама цілком могла б вкладати в загальний котел, чому б і ні?

А мама образилася. Вона їхала до дочки, розраховувала жити на повному пансіоні і пенсію відкладати на «всяке може статися». У всіх старі батьки, ображено вимовляє дочки мама, так і живуть – «все, що моє – моє, а що твоє, то наше». Для цього ж і ростили дітей, свого часу у всьому собі відмовляли, щоб не відмовляти в старості…

Фото ілюстративне – storyfox.

Джерело