Я не підійшла свекрусі і вона зруйнувала мій шлюб.

Ми прожили в шлюбі близько 10 років. Всяке в житті бувало, але в загальному ми були щасливі.

Чоловік був завжди уважний до мене, слова грубого не скаже, квіти, подарунки часто дарував.

Робота з пристойною зарплатою дозволяла безбідно жити і виховувати нашого сина. Ми побудували будинок, нехай і не дуже великий, але затишний.

Нам багато хто заздрив і говорили, що у нас ідеальний шлюб. Так би можливо тривало завжди, якби до нас не переїхала жити його мати.

Коли вона жила в іншому місті, ми рідко бачилися, але я завжди відчувала, що вона мене не любить і частенько говорила, що її син гідний кращої дружини.

Але це були лише слова і на наше сімейне щастя це ніяк не впливало. Але все змінилося з її появою. Вона відчувала себе повноправною господинею в домі.

Я зайвий раз не могла і слова сказати, так як характер у свекрухи був жорсткий і я вважала за краще не розпалювати атмосферу в домі.

Чоловік казав, що вона літня людина, тим більше матері він не буде суперечити. Просто говорив, не звертай уваги.

Одного разу його мати заявила, що запросила до нас в гості далеку родичку, яка приїхала в наше місто придивитися собі житло.

Зупинилася вона не у нас, але часто приходила в гості. Родичка була молодша за мене і мала гарну зовнішність. Я звичайно, як гостинна господиня намагалася радо прийняти її, пригостити смачненьким. Свекруха була дуже рада її появам в нашому домі і намагалася більше спілкуватися з нею.

Не відразу, але я стала помічати, що мій чоловік порівнює мене з нею, і його коментарі були явно не в мою користь.

Частенько почав затримуватися після роботи, наводячи при цьому непереконливі причини. Намагалася з ним поговорити, але він нервував і уникав відповіді. Його мати завжди захищала його, говорила, що він тепер втомлюється і я погана дружина, якщо я цього не розумію.

Завжди нахвалював при мені цю родичку, говорив, що вона б йому була найкращою дружиною. Я навіть тоді й гадки не мала, що відбувається за моєю спиною. Як я дізналася пізніше, це свекруха займалася звідництвом та говорила чоловікові, щоб він придивився до неї.

Я завжди довіряла чоловікові і навіть не підозрювала, що мене чекає попереду. Минуло небагато часу і чоловік сам зізнався мені в зраді. Сказав, що більше зі мною жити не може і йде жити до неї. У мене була істерика, я плакала і просила його не руйнувати сім’ю.

Свекруха була присутня при цьому і сказала, що справжньої сім’ї у нас не було. Всі мої вмовляння були марними. Заради дитини він залишив мені будинок і обіцяв допомагати грошима і брати участь у вихованні сина.

Я досі живу як уві сні, ніби все відбувається не зі мною. Мені важко по доброму ставиться до його матері, вона розбила мою сім’ю, зруйнувала моє життя.

Глибоко в своєму серці я сподіваюся, що він все таки одумається і повернеться хоча б заради сина. Але він навіть не просить вибачення і не хоче повертатися.