Коли познайомилися з чоловіком і почали зустрічатися, він познайомив мене з друзями. Серед цих друзів опинилася пара: чоловік та його дівчина. Ось про неї, Катю, і піде мова.

Ми з нею швидко знайшли спільну мову, багато спільних тем, розуміли одна одну, вона виявилася дуже хорошою дівчиною (як мені тоді здалося). Так і дружили парами. Потім я дізналася, що при надії, ми з чоловіком розписалися, з’явилася донька і ми в хресні взяли ту саму пару. Начебто все нормально, але ні.

Я стала помічати, що дівчинка та не така вже біла і пухнаста. Катя почала демонструвати свою справжню натуру: обговорити і висміяти всіх і вся. З боку вона вся така правильна, не п’є, книжки читає і т.д. але я то знаю, що це не так. Знаю і мовчу. Мовчу, що вона димить, як паровоз, потай від хлопця і багато іншого. Суть не в цьому, це, скоріше, відступ.

Ми з чоловіком і донькою живемо на орендованій квартирі, вони теж орендують. Потім батьки її хлопця дали йому грошей на перший внесок по іпотеці, і вони підібрали собі будинок. Я щиро раділа за них. Мовляв, друзі, як же чудово і все таке.

Переїхали вони в цей будинок, справили новосілля. І почалося щось незрозуміле. Ця “подруга” почала мені натякати, що ось ви одружилися по зальоту, живете на орендованій квартирі і все таке. Ми дійсно одружилися з чоловіком, коли я була на п’ятому місяці. Вийшло так, що чоловік зробив мені пропозицію через 4 місяців стосунків, я погодилася, а через 2 тижні ми дізналися чудову новину про майбутнє маля. Ще й дивувалися щиро: «Ого, як збіглося все».

Їй цього здалося мало, і вона пішла далі. Донька в 2 роки не дуже добре говорила (я її водила до невролога і логопеда, проблем ніхто не бачив). Так ось ця сама “подруга” постійно натякала мені тоді, що моя дитина щось не вимовляє, кидала відео різних дітей, типу, ось як вони віршики розказують. Я не хотіла зв’язуватися з нею, просто робила вигляд, що не помічаю її натяків.

Вони одружилися, зараз мають дитинку і їй конкретно знесло всі рамки. Я намагаюся мінімізувати спілкування з нею, але вона сама напрошується. Починається все з необразливого “привіт”, а далі знову: у всіх все неправильно, а я ось яка правильна. Вона постійно мені натякає, що ось як все у них добре: довго зустрічалися, купили будинок, одружилися і мають дитину, а у мене все неправильно. І якби ж то вона сама цей будинок купила чи вони самі б платили іпотеку, але ні, все батьки. Так я от не розумію одного: ну раз у тебе так все правильно, навіщо ти лізеш до мене – неправильної такої ось. Давно хочу їй все висловити, але є побоювання, що ця розмова вплине на стосунки наших чоловіків, тому що вона має на нього величезний вплив, аж до того, з ким йому дружити, а з ким ні. І ось таке у неї поводження не тільки зі мною, але і з іншими парами. Напевно, багато хто подумає, що я заздрю, але ні.

Чоловік пристойно заробляє, ми одягнені, взуті, біля чужого столу не стоїмо з голодними очима, у доньки найкращі іграшки і новий одяг. Все добре. Зараз донька пішла в садок, і я почала підшукувати роботу,. Не дивлячись на те, що живемо ми в орендованому житлі – ми живемо чудово, ситно і смачно.

І тепер вона постійно, типу ненароком каже: «Ой, не розумію, як можна навіть думати про батьківство не маючи свого житла?» Потім чекає кілька секунд моєї реакції і різко переводить тему, коли бачить, що я не реагую. Вона навіть до мультиків дочки дісталася. Вони були у нас в гостях, вона була ще при надії, донька дивилася мультик. І мій чоловік сказав її чоловікові: «Готуйся, скоро теж будете мультики дивитися». Вона сказала: «Ну вже ні, моя дитина не буде дивитися цей абсурд». Ми з чоловіком переглянулися і засміялися. І так у всьому, багато дуже писати.

Що мені з нею робити? Забити на все і послати? Або і далі включати дуру, типу, я не розумію її натяків? Підкажіть, може, хто був в подібній ситуації?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.