Осінь, синові 10 місяців, за рівнем заможності ми успішно конкуруємо з церковною мишею, у чоловіка скоро день народження. Грошей немає.

І тут дзвонить знайома, скажімо, Василенко, запитує:

– Хочеш підробити? Зший мені спідницю, терміново, до суботи. Заплачу, як за роботу в ательє. Згодна?

А то!

Дуже точно сказано в дамському романі: «блиск золота збентежив її розум і відкинув сумніви».

Василенко приїхала. Після обмірів на прощання сказала:

– Я недавно у одному ательє плаття шила, руки-крюки, а не кравчиня! Одягти неможливо. Та ще кіло нервів витратила, поки витрусила гроші за загублену тканину. Завтра приміряємо, так?

Намучилася з нестандарною фігурою Галі в районі відсутньої талії, але розкроїла. Приміряли. Сказала:

– Краще робити на підкладці, тоді взагалі сяде ідеально.

– Давай, ти купи, що треба, а то мені ніколи, – сказала Галка.

Грошей не залишила.

Відкинуті сумніви почали повертатися, але до повного прозріння справа не дійшла.

Я взяла в борг у сусідки і, посадивши синочка в коляску, вирушила по магазинах, благо погода була прекрасна, і хлопчик поводилася ідеально.

Купила і тканину на підкладку, і блискавку, яку Галка обіцяла привезти, але не привезла.

У п’ятницю приїхала Василенко. Спідниця сиділа як влита.

– Те що треба! Супер! Спасибі тобі величезне, – сказала Галя. – Ой, мало не забула, це тобі!

Вийняла з сумки шоколадку, сунула її мені в руку і відчалила.

А я залишилася стояти.

З відвисшою щелепою.

І з шоколадкою.

Галя зателефонувала через два роки. сказала:

– Ти ще шиєш? Мені б костюмчик до свят? Що, зовсім не хочеш підробити?

Тут доречна ідіома «втратити дар мови».

Коли згаданий дар повернувся, я перебила Галю, що саме жалілася на те, як їй потрібен костюмчик, сказала:

– Ти, Галю, не повіриш, але я і без підробітку в змозі купити шоколадку.

– Ну, як знаєш, була б честь запропонована, привіт сім’ї, – сухо сказала Галина та шваркнула слухавку.

Ні не все.

Цього літа знову дзвінок, на мобільний, дізнаюся, хто здав, прокляну.

Галина НЕ просторікувала, відразу взяла бика за роги:

– Сама не шиєш? Може, знаєш, хорошу швачку, щоб і з руками і зі смаком?

– Знаю, прекрасний майстра, відмінний смак, але навряд чи тобі підійде.

– Чого це не підійде? – образилася Галя.

– Ну, вона з дивацтвами, працює по передоплаті, і у неї алергія на дешевий шоколад.

Галка навіть не попрощалася.

З вищевикладеного один висновок і одне питання.

Висновок: жага наживи, бажання заробити – можуть засліпити. Це я про себе.

Питання: чому робить гидоту хтось, а соромно тобі.

І ще: досі пишаюся тією спідницею і своїми золотими руками.

Автор: Аza Best.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Джерело