Дівчино, ви не підкажете, як пройти до метро? – запитала мене жінка в чорній куртці, поправляючи чорну сумку на плечі
Я як раз поверталася з пробіжки і розглядала соковиті каштани під ногами, поринаючи в дитинство.
– Вам який шлях? Так, щоб швидше чи…
– Швидше швидше! – перебив голос.
– …чи так, щоб насолоджуватися? – закінчила все-таки я, показуючи рукою на алею в сторону парку.
Карі очі навпроти подивилися в бік осені у всіх своїх фарбах, потім в мої очі, знову загубилися між листям на алеї парку. Вона на кілька секунд зависла в роздумах, поправила ще раз сумку, посміхнулася і сказала:
– Так, щоб насолоджуватися…
– Тоді Вам туди… – я посміхнулася у відповідь.
– Дякую…
Через кілька секунд і кілька кроків вона озирнулася і голосно вслід:
– Дякую! Щиро вдячна!!!
Насолоджуйтесь днем,
осінню,
життям…
Тому, що все і так дуже швидко…
Автор: Анна Eнберт.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.