Моя свекруха не погана людина, навіть навпаки, вона дуже нас любить і вважає, що правила які вона нам нав’язує, будуть тільки на користь. Але я теж не хочу все життя знаходитися під її опікою, я ще молода жінка і мені хотілося б самій розпоряджатися своїм життям.

Три роки тому не стало мого чоловіка. Після втрати, його мати вирішила нас оточити любов’ю. Дня не проходить без її візиту до нас. А недавно вона заявила, що хоче переїхати жити до мене і онука. Такого я точно не очікувала. Як відмовити і не образити її?

З чоловіком ми розписалися 10 років тому. Тоді у нас були наполеонівські плани на життя, що здавалося його не вистачить, щоб втілити бажане. Зібравши до купи заощадження, ми купили квартиру в новобудові і переїхали туди. Не обійшлося без допомоги батьків. Незабаром на світ з’явився синок.

Мені на допомогу часто приходили бабусі: допомагали няньчити малого, поки я займалася домашніми справами. Коханий був постійно в роз’їздах, тому що працював далекобійником.

Без допомоги батьків я не впоралася б. Але часом надмірна опіка з боку матері чоловіка мені трохи набридала. Моя мама не так часто бувала в гостях, як свекруха. По ній було видно, що вона самотня. За словами коханого, мати до одруження сина, надто оточувала його любов’ю. Через що він довго не міг завести серйозні відносини. До всіх дівчат його ревнували і не давали довго зустрічатися. Такого, з боку матері чоловіка ніхто не витримував.

Коли коханий запропонував мені вийти заміж, у свекрухи почалася справжня паніка. З одного боку вона хотіла, щоб син був щасливий. Але при цьому вона не хотіла ділити його зі мною, тому до мене вона поставилася з неприязню. Я переживала поки в нас не з’явилася дитина. Просто вирішила відпустити ситуацію. Мені було важливо, що бабуся любить онука.

Чоловік постійно виправдовував поведінку матері. Говорив, що вона присвятила життя йог вихованню. Тому і поводиться так дивно. З чоловіком доводилося бачитися рідко і не хотілося сваритися і обговорювати його матір. Тому я вирішила засунути подалі гордість і не засмучувати ні коханого, ні родичку.

Коли синочку виповнилося 6 років, чоловіка не стало. Синові я не стала говорити, що він більше не побачить батька. Сама намагалася триматися до останнього, але було важко.

Гірше за всіх сприйняла звістку свекруха. Вона не вірила до останнього. Я не могла залишити маму чоловіка в такому стані одну. Я забрала її жити до нас додому, поки не прийде в себе. Це тривало довше, ніж я уявляла.

Перші два тижні свекруха мало їла і майже не розмовляла. Але потім почала повертатися до життя. І вирішила всю свою любов вивалити на нас з сином. Більше у неї нікого не було.

Вона робила всі домашні справи, забирала внука з садка, готувала їсти. Дивлячись на неї, я розуміла, що вона знову розцвіла. Але залишати її жити у нас я більше не могла. Це мій будинок і я в ньому господиня. Чим довше свекруха перебувала у нас, тим більше починала нав’язувати свою думку і встановлювати правила в будинку. Витерпівши ще пару днів, я більше мовчати не могла.

Голосно виганяти її я не стала, але попросила з’їхати в найближчі дні. На обличчі свекрухи можна було прочитати і злість, і обурення. Але іншого виходу не було. Вона повернулася додому.

Більше року не дзвонила нам. Вона образилася на мене, що я виставила її за двері. Я відчувала провину перед нею і вирішила зателефонувати і дізнатися, як справи. Але цим дзвінком я зробила собі тільки гірше.

Жінка не згадала минулі образи. Вона вела себе трохи дивно. Почала розповідати, що завела собі кота і як з ним живе. Я зраділа, що у неї все добре. На цьому ми попрощалися. Через годину свекруха сама набрала мене і напросилася в гості. Дороги назад не було – довелося погодитися. Вона прибігла на наступний день з купою сумок і подарунків онукові. За чашкою чаю вона розповіла, як самотньо і що вона дуже сумує за сином.

Мабуть цим самим хотіла викликати у мене жалість. Але я не з тих людей, які швидко піддаються впливу. Трохи погостювала у нас, жінка завела стару пісню. Вона попросилася переїхати до нас назавжди. Розповіла, що думала врятуватися від самотності, завівши кота. Але у неї нічого не вийшло. Я пообіцяла, що подумаю над цим питанням.

Але я вже знала відповідь. Як тепер сказати їй «ні», я не знаю. Вона стара самотня жінка. Крім нас у неї нікого немає. Навіть син просить дозволити бабусі залишитися з нами. Вона знайшла до нього підхід і переманила на свою сторону.

Я, звичайно, все розумію, але жити зі свекрухою я не збираюся. Адже пам’ятаю минулий раз і знаю, чим він закінчився. Я не витримаю її всепоглинаючої любові і нахабства. Як їй делікатно відмовити, щоб не образити, я не знаю.