Я і раніше чув про не справжні шлюби і нічого поганого в них не вбачав, точніше я про це навіть не замислювався. Я ніколи й подумати не міг, що такий шлюб змінить все моє життя і, на жаль, не на краще.

Це сталося шість років тому – саме тоді я вчинив велику помилку – погодився на такий шлюб, за розрахунком. В результаті я став батьком двійнят. Але їхня мати забороняє мені з ними бачитися. Як стати справжнім татом для дівчат по документам і в реальному житті – я не знаю? За матеріалами

Близько шести років тому я допоміг подрузі в просуванні за посадою на роботі. Заради кар’єрного росту їй терміново треба було вийти заміж. Тому вона запропонувала мені взаємовигідний обмін – ми укладаємо з нею шлюб. Натомість – вона оплачує мені житло. Я погодився на її пропозицію. Ми розписалися і продовжували підтримувати дружні відносини. Незабаром наша дружба переросла в щось більше.

Ми часто зустрічалися в неї вдома після роботи: любили дивитися фільми, а потім обговорювати їх розв’язку. Так дійшло до того, що в один вечір я залишився в неї. Після цього все змінилося. Вона охолола до мене, і я теж більше нічого до неї не відчував. Ми розійшлися по дружньому.

Деякий час взагалі не бачили один одного. Через місяць я зустрів дівчину. З нею у мене зав’язалися стосунки. Про “не справжню” дружину та несправжній шлюб навіть забув. Поруч зі мною була кохана, а більшого нічого не треба було. Минуло більше пів року з останньої зустрічі з дружиною. Під час обідньої перерви я вирішив закупитися в місцевому супермаркеті і там випадково натрапив на неї. Мені було приємно її побачити: за останній час вона сильно змінилася – вона чекала дитину. В голову відразу полізли думки: «хто батько дитини?» Я ненароком спробував запитати, але вона вміло з’їхала з питання. Так я повернувся додому без відповіді і всю ніч не міг заснути.

Минуло три дні, і я вирішив набрати дружину. Зателефонувавши їй, ми домовилися про зустріч в кафе. Я сильно переживав. Мене турбували сумніви. Я не був готовий до батьківства, а кидати все на самоплив теж не хотілося. У підсумку мої побоювання підтвердилися. Дружина все-таки зізналася, що батько я. Виявилося, у нас скоро буде двійня. Потім вона додала, що не вимагає від мене визнання дітей і хоче виховувати їх сама. Спочатку я зрадів. Так як нести за когось відповідальність ще був не готовий. Але трохи поміркувавши, заявив, що теж хочу знати про долю двійнят. І по можливості допомагати їм. Адже сам я ріс без батька і знаю, як це складно. Дружина не дуже зраділа моїм словам, але прийняла їх.

Наступного разу ми побачилися з нею вже коли на світ з’явилися малятка. Я як міг допомагав. Фінансово вона сама справлялася непогано, тому я надавав допомогу тільки фізично. У лікарні діти пробули місяць. По прибуттю додому дружина запросила мене до себе в гості – відсвяткувати виписку.

Було чітко видно, що вона добре себе почуває в матеріальному плані. І з дітьми могла цілком впоратися сама. Але за місяць я прикипів до малят. Тільки тоді я відчув за них відповідальність. Я став батьком. Посидівши трохи, я пішов додому. В той день я прийняв для себе важливе рішення – пора ставати чоловіком і відповідати за свої вчинки. Кохана не захотіла приймати мою сторону і кинула мене. Я її розумію: дізнатися, що твій хлопець одружений, та ще й має двох дітей – не дуже приємна новина. Я залишився один.

До малят я ходив, як з’являлася вільна хвилинка. Але таке траплялося рідко через завантаженість на роботі. Дружину це не цікавило, а я намагався побільше дати малятам. Коли вони трохи підросли, ми ходили з ними в цирк, зоопарк, на спектаклі. Дівчатка були в повному захваті від наших зустрічей. І кожен раз, коли мама приїжджала за ними, не хотіли йти від мене. Вони вже прекрасно розуміли, що їх мати і батько живуть окремо.

Коли дівчаткам виповнилося 6 років, ми стали з ними «не розлий вода». Дружина знала це, але не реагувала ніяк на наші відносини. В один момент все перевернулося. Дружина чомусь захотіла відсторонити дітей від мене. Як я пізніше дізнався (від однієї з доньок), що у них з мамою була непроста розмова. Дівчатка почали ділитися враженнями від минулого дня, який вони провели зі мною. Вони так захоплено і радісно розповідали про це, що дружина різко перервала цю бесіду. А пізніше попросила більше ніколи з нею про це не говорити. Дружина перестала відпускати дітей до мене. Тільки коли її не було вдома, вони могли зателефонувати мені і поділитися подіями свого життя.

До цього дня я не можу достукатися до дружини. Вона скидає мої дзвінки, не відкриває двері. За документами я маю повне право бачитися з дітьми – ніхто не в курсі фіктивності шлюбу. Як довести дружині, що без батька дівчаткам буде гірше? І чи може вона мене відсторонити від зустрічей з моїми донечками? Що робити, я навіть не знаю, адже я їх дуже люблю.

Фото ілюстративне, з вільних джерел