Народився я в сім’ї будівельників. Батько працював головним інженером у великій будівельній компанії, мати, також працювала в цій-же компанії – проектантом. До речі, там вони і познайомились, коли батько ще був виконробом. З тих пір минуло багато часу, батьки мріяли, щоб єдиний син пішов по їх стопах – отримав професію інженера-будівельника.

І я отримав. Я успішно закінчив інженерно-будівельний інститут. Ось тільки я хотів будувати, створювати щось масштабне, сучасне, а мене влаштували по знайомству в бюро, де я постійно готував якісь звіти і перераховував за кимось цифри. Я відчував себе не на своєму місці.

Ще мій начальник без кінця підкидав мені роботу, якою я взагалі займатися не повинен. То комп’ютер йому налаштуй, то партнерів з аеропорту забери. Одного разу, він попросив мене купити квиток на літак. Я не витримав і сказав: За матеріалами

– Ще трохи, і ви мене за чашкою кави будете відправляти! Найміть вже секретарку для таких доручень!

Начальник сторопів, і якийсь час мовчав. А потім сказав:

– Добре. Ось ти і знайди мені її.

Я тоді подумав, що він пожартував. Але на наступний день шеф абсолютно серйозно запитав, як просуваються пошуки, і велів відправити на пошту о 16:00 список.

Сперечатися було марно. Я навіть не знав, з чого почати. Зайшов на сайт з пошуку співробітників і почав потихеньку розбиратися. Відібрав для начальника 10 осіб і зайнявся знову своїми звітами. Через годину шеф викликав мене до себе. Він з порога почав кричати, чи вивчав я резюме кандидаток в секретарки. Я сказав:

– А що, некрасиві?

Він як дав по столу кулаком. Потім почав мені пояснювати:

– Розумієш, секретарка повинна знати про свого начальника все. Або майже все. І я хочу, щоб цією інформацією володіла розумна дівчина, на яку я можу повністю покладатися. Ну, підійди ти до справи творчо! Уяви, що вибираєш дівчину для себе. Яку б людину ти хотів бачити поруч із собою? Давай, хлопче, дій! Завтра чекаю новий список!

Я уявив, яку дівчину обрав би для себе. Виписав в стовпчик якості, які повинні бути у моєї дівчини. Розумна, але який університет? Я вибрав кілька популярних в нашому місті. З гарними очима і приємною посмішкою. Тут треба дивитися фото. Блондинка? Ні, мабуть, брюнетка. Або руда? З кольором волосся якось туго. Мені всі подобаються. Вік. Нехай буде від 22 до 25. Для секретарки шефа можна було б і до 30, але мені 23. Так що я вирішив розглядати ровесниць. Начальник говорив про досвід роботи. Напевно, це було б непогано. Але якщо дівчина кмітлива, то досвід напрацює. Так, ще знання іноземної мови – одна з ознак розумної людини. Нехай буде. Гарна статура. Звісно так! Але якщо навіть статура буде неідеальною, я сильно не засмучусь.

Потім я записав ще ряд вимог по професійним навичкам і приступив до відбору з урахуванням мого списку. Коло помітно звузилося. Але я все-таки знайшов 8 осіб. Всі розумниці і красуні. Я пішов до начальника з переможним виглядом. Але половину списку він викреслив відразу. Виявилося, що він не бере на роботу Скорпіонів і Близнюків (неприємні асоціації з колишньою дружиною і тещею). А ще йому не подобалися блондинки. Тих, хто залишився, а залишилося чотири, я запросив на співбесіду.

Я повинен був бути присутнім на співбесідах, але мені терміново потрібно було оформити документи. Коли я повертався, мені назустріч з офісу вискочила дівчина. Причому вона так грюкнула дверима, що було зрозуміло – її не взяли. А начальник сказав про кандидаток лаконічно і однозначно: «Дурепи». Довелося все починати заново. На цей раз я врахував всі вимоги, включаючи знак зодіаку і колір волосся. Відібрав п’ятьох.

І навіть провів 4 співбесіди. Ось тільки одна виявилася дуже нервовою, в іншої волосся пофарбоване, третя на англійській і двох слів зв’язати не могла, хоча в резюме було зазначено, що у неї просунутий рівень. А у четвертої проблеми були навіть з рідною мовою – просто Еллочка – зі словниковим запасом з 10 слів.
Як такі люди університети закінчують ?!

Я чекав п’яту дівчину. Вона спізнювалася і на дзвінки не відповідала. Я вже починав сердитись, так як у мене простоювала інша, більш важлива робота. Прочекавши ще хвилин 15, я взяв потрібні документи і зібрався виходити з офісу. Раптом в дверях я зіткнувся з дівчиною. Вона подивилася на мене й усміхнулася найчарівнішою на світі посмішкою.

– Доброго дня, я на співбесіду. Чи не підкажете, куди мені йти?

Я не відразу відповів, запнувся і, нарешті, видавив:

– Проходьте!

Дивно, але дівчина зовсім не була схожа на фото в резюме. Я став з нею розмовляти. Такої милої дівчини я ніколи не зустрічав! Доброзичлива, з чудовим голосом, красуня! Я страшенно захотів, щоб саме вона стала нашою секретаркою, а краще – відразу моєю дівчиною. Однак після перших питань з’ясувалося, що вона прийшла не в ту компанію. І навіть не на ту посаду. Виявилося, вона йшла на співбесіду у фінансову компанію, яка розташовується якраз над нашим бюро, але помилилася поверхом. Я провів дівчину і не знав, що мені робити.

Мені давно ніхто так не подобався! Не в силах всидіти на місці, я побіг до дверей тієї фінансової компанії, щоб перехопити дівчину при виході. Хвилин через 15 вона вийшла, але промчала повз мене і відразу заскочила в ліфт. Я від несподіванки навіть нічого не встиг їй сказати. Побіг сходами, але коли дістався до першого поверху, мені сказали, що дівчина вже пішла. Тоді я піднявся назад, зайшов в ту фінансову компанію і став просити, щоб мені дали контакти дівчини, яка тільки що була у них. Однак на мене дуже підозріло подивилися і сказали, що дівчина не пройшла співбесіду, і вони не мають право розголошувати її дані.

Тут я почав згадувати все, чого навчився, поки займався відбором дівчат на сайті. Я знав, що дівчину звуть Олександра і їй 24 роки. А ще вона за освітою економіст. Я переглянув сотні резюме, але все було марно.

Тільки здаватися я не збирався. Кожну вільну хвилинку я заходив на сайт з підбору персоналу, шукав Олександру і молився, щоб вона не видалила своє резюме. Як виявилося – не дарма. Довелося мені просити друга, який розбирається в усьому цьому набагато краще за мене, і він із завданням впорався.

Увечері я зібрався з духом, подзвонив їй і виклав все як є. Поки я говорив, в голові вихором проносилися думки, що я виглядаю смішно, що у неї напевно є хлопець, а може, і чоловік, а може, і діти. Але я вирішив піти ва-банк, а там – будь що буде. Саша не перебивала мене, а потім сказала, що готова зустрітися зі мною. Я не міг повірити своїм вухам. Я був на сьомому небі від щастя!

Так, я і зараз на тому ж самому небі, адже тепер ми з Олександрою – сім’я. Щороку ми відзначаємо не лише день весілля, але і день, коли ми зіткнулися в дверях мого офісу. До речі, шефу секретарку я знайшов. Нею стала старша сестра Олександри. Бос мені до цих пір за неї дякує. А я дякую йому. Адже якби він не змусив мене тоді зайнятися пошуками секретарки, можливо, я ніколи б не зустрівся з моєї Олександрою.

Фото ілюстративне, з вільних джерел