– Ну що, Василю, весілля коли? – запитав батько Тетяни у майбутнього зятя. – Скоро Іване Петровичу, ось тільки з’їжджу в місто грошей підзаробити і розпишемось. Як тільки Василь поїхав, Таня помітила якісь дивні погляди сусідок. Василь перший час дзвонив справно, майже кожен день, а потім раптом зник. По селу пішли чутки, що Василь везе з міста невістку знайомити з батьками. Того дня Таня побігла до його матері, а потім кинулася збирати свої речі

– Ну що, Василю, весілля то коли? – запитав батько поплескуючи майбутнього зятя по плечу. – Скоро Іване Петровичу, ось тільки з’їжджу в місто грошей підзаробити і розпишемось. За матеріалами

Тетяна і Василь жили по сусідству, разом росли, сиділи за однією партою. А потім хлопець по іншому глянув на свою подругу, Таня розквітла наче квітка навесні. Почали зустрічатися.

Після школи дівчина поїхала в райцентр, закінчила медичне училище, Вася ж закінчив вчитися на механіка і працював в ремонтній майстерні у приятеля.

– Танюш, от би в місто виїхати, – все мріяв хлопець.

– Та що там в твоєму місті? Тут батьки, рідний дім, робота.

– А там перспектив більше і життя цікавіше, – заперечив Василь.

– Ось і їдь в своє місто, хто тебе тримає, – ображалася дівчина і тікала.

– Тань, ну куди ти? Ти мене тримаєш, куди ж я без тебе.

Незабаром Василь почав збиратися зі своїм приятелем в столицю.

– Всього два місяці, – заспокоював він Тетяну, – пролетять, озирнутися не встигнеш.

– Ти хоч дзвони частіше, я буду чекати.

Потекли дні, тижні, під кінець був другий місяць, коли Таня помітила якісь дивні погляди сусідок, то подружки стояли перешіптувалися, дивлячись на неї, Василь перший час дзвонив справно практично кожен день, а потім раптом зник.

Запідозривши недобре, кинулася дівчина до матері Василя Ольги Сергіївни. Та, побачивши дівчину, розплакалася.

– Так, що трапилося? Що з Васею? – закричала дівчина.

– Одружився він, ось додому їде знайомити з невісткою.

– Як одружився? А я? Я його чекаю!

– Доню, бачить Бог ти мені рідніше, але що я можу вдіяти.

– Коли він приїде?

– Сьогодні ввечері, – опустила очі жінка.

Прибігши додому Тетяна покидала речі в сумку і потихеньку вийшла з дому в сутінках.

***

Місто зустріло її яскравими вогнями і суєтою незважаючи на пізній час доби. В руках дівчини був листок з адресою тітки.

Юлія Степанівна нікого не чекала, коли в двері тихо постукали, лише на третій раз вирішила перевірити, потихеньку підкравшись до вхідних дверей.

– Таню! Що це ти ночами ходиш, лякаєш, що сталося? Без дзвінка і попередження.

– Тьотю Юле, пустіть на кілька ночей, зніму житло, заважати не буду, – благала дівчина.

А потім за чаєм вона все тітці розповіла, та залишила у себе дівчину, пообіцявши допомогти з місцем в місцевій лікарні.

Незабаром Таню взяли на роботу медсестрою, схоплювала вона все на льоту, рука у дівчини була легка. Полюбили її всі, починаючи від пацієнтів закінчуючи головним лікарем.

Одного разу в лікарню прийшов молодий терапевт Ігор Олексійович, недовго думаючи почав доглядати за Тетяною, робив це красиво, до того ж був вихований і освічений, дівчина і здалася. Незабаром молоді люди розписалися, Ігор теж був приїжджий, тому перший час вирішили жити в гуртожитку, відкладаючи гроші на квартиру.

***

– Тетяно, терміново вас кличуть, там пацієнт складний! – закричала старша медсестра.

Того ранку привезли сімейну пару. Жінки не стало, а чоловік був геть не в кращому стані. В коридор бліда Тетяна вийшла на негнучких ногах, витираючи сльози, які котилися градом.

– Ну що ти Іваново, якщо після кожного пацієнта так засмучуватися будемо, що з нами буде? – кинув їй лікар Юрій Вікторович.

Того вечора Таня побігла до тітки і проридала кілька годин поспіль.

– Дівчинко моя, любиш ти його ще, не забула, а я то думала Ігор його місце зайняв, але ні.

– Я боюся тьотю, що Васі не стане.

– Ну не наврочи, лікарі у вас чудові, швидко на ноги поставлять, тільки ось ти говорила про хлопчика, де він?

– У родичів, 2 роки, Артемчиком звуть.

***

Через кілька днів Василь прийшов до тями. Першою він побачив Тетяну, дізнавшись, що дружини не стало, довго дивився у вікно і мовчав.

– Таню, – якось після чергової процедури сказав чоловік, – я не хотів заподіювати тобі біль, сам не знаю, як це сталося. Аня чекала дитину, вона була сиротою, плакала, просила залишитися, я пошкодував її, але мабуть долею мені дарована ти, раз наші дороги знову перетнулися.

Василь промовчав і додав.

– Артем – хороший хлопчик, тямущий, добрий, лагідний. Ви подружитеся, я впевнений.

Від Ігоря не можна було сховати зміни в поведінці дружини, він знав, що до нього Таня любила іншого хлопця, здогадувався, що не пройшла ця любов безслідно. Але сподівався на краще.

– Танюш, скажи, це він? Той пацієнт, у якого ти просиджуєш весь вільний час? – Ігор пильно подивився на дружину.

– Так, не буду від тебе приховувати. Дай мені розлучення, я вже все вирішила, – сказала жінка і заплакала.

***

Через два місяці Тетяна і Василь повернулися додому, в рідне село з Артемком. Ольга Сергіївна, побачивши ще здалеку сина кинулася у двір зустрічати дорогих гостей.

– Знала я, що ви ще зустрінетеся, дітки мої, як я рада синочку, – сказала жінка обіймаючи онука, – ну проходите, не стійте на порозі.

Минуло кілька років, Тетяна та Василь розписалися і у них народилася чудова дівчинка Дарина. За ці роки чоловік відбудував міцний двоповерховий будинок. Все життя він мріяв про велику, люблячу, дружну родину. І ось ця мрія потихеньку почала втілюватися в реальність.

Фото ілюстративне, з вільних джерел