Все для сина, а мені завжди – нічого.

Кажуть, що батьки люблять усіх своїх дітей однаково, але у мене протилежна ситуація. Я була у батьків молодшою ​​дочкою. На 8 років раніше за мене з’явився на світ мій старший брат Ігор. Батьки брата просто обожнювали: – Наша гордість, спадкоємець, – з гордістю повторювала мама. За матеріалами

-А тебе народили, щоб в старості було кому склянку води подати, – говорила мама вже мені, – дівчатка повинні доглянути на старість батьків. На Ігоря чекають великі справи, а ти з нами вдома залишишся.

Коли я була ще маленькою, я не розуміла суті подібних перспектив. Але з роками ставало все образливіше. Четвірка з фізики брата сприймалася мало не як Нобелівська премія, а мій щоденник в одними п’ятірками – як само собою зрозуміле.

-Дівчата і повинні отримувати п’ятірки, – таку відповідь давали батьки.

Ігор в інститут на бюджетне місце не поступив, батьки стиснулися в усьому, але дали первістку освіту за гроші. Тато влаштувався таксувати вечорами і на вихідних. На цій роботі він і надірвався. Просто ввечері ліг спати, а вранці не прокинувся.

-Добре, що останній семестр оплатили, – все, що сказала мама.

А потім у Ігоря були проблеми з працевлаштуванням, брат працював по 3-4 місяці і його просили на вихід, «за власним бажанням».

Значить знайшлися бажаючі по блату на місце мого синочка, – резюмувала мама.

Я закінчила школу і вступила до інституту на бюджет, а через півроку брат одружився. Радості моєї мами не було меж: тепер улюблений син забезпечить її онуками.

-Ніночко, дочко, поспи довше, я сама все зроблю, – примовляла мама, адже молоді жили у нас. А мені довелося перебратися на кухню.

Огидно було спостерігати, як мама розстеляється перед невісткою, виконуючи її примхи:

-Я не хочу уславитися злісною свекрухою, – повторювала мама, – якщо Ніночка буде на мене ображатися, то і Ігор теж буде жити погано. Він же її любить. Вони ж сім’я.

А ще через рік не стало татової мами. Вгадайте, кому за заповітом вона залишила свою однокімнатну квартиру?

Правильно, онукові! Він же гордість родини і спадкоємець. Але молоді в квартиру жити не втекли.

-Ми з тобою підемо в однушку, а Ігорю з Ніночкою я залишу нашу двокімнатну, – заявила мені мама, наказавши збирати речі, – у них же діти підуть, як вони з дітьми в однокімнатній будуть жити?

Після закінчення інституту я зібралася заміж. Жити з моїм чоловіком, який не мав свого кутка в столиці, нам треба було на зніманні. З дитиною ми вирішили почекати. А у Ігоря підростав син, названий … Ігорем, в честь батька.

Ніна сиділа в декреті, а мама норовила у нас з чоловіком зайняти грошей:

-Ігорю важко, Ніночка не працює, а він заробляє мало, треба Ігорчика-молодшого ростити, а з моєї пенсії не розженешся.

А з наших зарплат, які йдуть на оплату знімання розженешся? Але мама Ніночці обіцяла допомагати, а то ж кине вона Ігоря і синочок буде страждати.

Мій чоловік часом давав грошей тещі, але вже і Ігорчику-молодшому стукнуло 5 років, а Ніночка все не поспішала виходити на роботу і чоловік сказав:

-Теща не говорила нічого на рахунок того, що тебе народили, щоб забезпечувати життя старшого брата? Ні? Ну і чудово. Припиняємо спонсорувати Ігоря. Будемо збирати на своє житло. На перший іпотечний внесок.

За цей демарш мама з нами не спілкувалася 3 роки. За цей час ми взяли квартиру в іпотеку, а я народила доньку. Коли дівчинці було пів року подзвонив брат:

-Мама невдало впала, зараз вона в лікарні, а коли її випишуть, за нею буде потрібен догляд. Ти в декреті сидиш, ось і переїжджай до мами знову, доглядай. Не вистачало ще, щоб моя Ніночка з-під свекрухи підгузники змінювала. Ти дочка, ти і повинна це робити.

З дитиною від чоловіка переїжджати в однокімнатну квартиру? Маячня. Ми з чоловіком вирішили взяти маму до нас. При цьому мама через місяць у відкриту сказала, що в лікарню Ігор привозив нотаріуса для оформлення заповіту:

-Я сама просила, я злякалася, коли зі мною це сталося. Звичайно, двокімнатну я залишила синові, а як інакше? Він же спадкоємець, та й Ніночка могла образитися. Не переживай, у тебе є чоловік, він заробить. А Ігор обіцяв з тобою поділитися. У нього ж ще однокімнатна у власності.

Мама повільно, але одужувала. Через 8 місяців вона сказала, що хоче переїхати додому, а я зможу кілька разів в тиждень приїжджати і допомагати їй. Але виявилося, що переїжджати їй нікуди.

-Це моя квартира була, – заявив брат, – я її продав, мама все одно з тобою жила!

На виручені гроші братик купив дві машини: собі і Ніночці, а ще шубку дружині. Решту суми просто потратили.

І тут я психанула:

-Мамо, ти повертаєшся в свою двокімнатну квартиру. Так, ту саму, де живе брат з сім’єю. Заповіт – НЕ дарча, тобі є, де жити. Ні, у мене ти жити не будеш. Ти сама розпорядилася своєю власністю, дай і мені з чоловіком розпорядитися своєю.

-Але Ігор з Ніночкою образяться, – мама була в подиві, – Ніна звикла жити одна.

Все було, як завжди. Мої бажання маму не цікавили. Але я була непохитна. Маму ми перевезли в її квартиру. Ніна зустріла нас шипінням: доводилося перекладати з дитячої Ігоря-молодшого в батьківську спальню. А брат висловився:

-Тебе народжували, щоб ти доглядала в старості за батьками, чому мама повинна жити у мене?

-Не у тебе, – відповіла я, – а у себе. Ти сам все для цього зробив. Продав однокімнатну квартиру, яку тобі залишила бабуся, грошей хотілося. Досить будувати щастя за мій рахунок. Мені з спадщини ні копійки не дістанеться, а таке ставлення до себе, я більше не потерплю.

Мама іноді дзвонила і скаржилася на Ніночку. Але вона сама отримала те, що хотіла. Чоловік порадив тещі:

-А ви змініть заповіт, порвіть на їхніх очах, дивись і лагіднішими стануть.

Так мама і зробила, тепер Ніна з Ігорем стали знову до неї ставитися по-людськи, а мені туди хід закритий: я причина всіх нещасть, як же, не виправдала мети появи на світ.

Ну і добре. Я ні від кого нічого не чекала. Все, що є – заробляємо самі. Ми впораємося, добре, що хоч мені Бог дав гарного чоловіка. А мама – Бог їй суддя: як можна робити таку велику різницю між дітьми?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.