Яким було моє здивування, коли з вікна третього поверху я помітила свого тата. Він йшов з якоюсь жінкою і двома дітьми – хлопчиком і дівчинкою. Я все розповіла мамі, але вона сказала, що цього не може бути, адже тато закордоном, що я помилилася. На жаль, тоді я не помилилась, то справді був мій тато. Все виявилось банально просто, в тата була інша сім’я, точніше іншою сім’єю були ми

Мене звуть Ірина, зараз мені 20 років, я навчаюся в університеті, в мене є хлопець і ми кохаємо один одного. Але, хоч я і кохаю його, все одно, десь в глибині мене, є неспокій, що він може обійтись зі мною як мій тато обійшовся з моєю мамою і мною.

Я завжди вважала нашу сім’ю ідеальною, в нас був маленький бізнес, це невеличка кав’ярня, якою займалася мати, це їй дуже подобалось, до того ж приносило гарний прибуток. Тато працював за кордоном, тому вдома він бував рідко. Але коли він приїжджав то ми з мамою були на десятому небі від щастя, ми дуже його любили і до кожного його приїзду ми влаштовували святкову зустріч. Я пам’ятаю як ми з татом проводили час, він завжди водив мене на різні атракціони, ковзанку, в кіно і тому подібне. Я вважала себе найщасливішою дитиною в світі.

Коли тато був у відрядженні, я дуже сумувала за ним і з нетерпінням чекала його наступного приїзду. Більшість часу я проводила у мами в кав’ярні, окрім кави там були ще й солодощі, робила домашні завдання, допомагала по різних дрібничках мамі, мені також подобалось їй допомагати.

Місто в нас велике, обласний центр. Одного разу, коли тато був у відрядженні, з усім класом ми поїхали на екскурсію в район, який знаходиться на іншій стороні нашого міста.

Після екскурсії ми зайшли до торгівельно-розважального центру. Яким було моє здивування, коли з вікна третього поверху я помітила свого тата. Він йшов з якоюсь жінкою і двома дітьми – хлопчиком і дівчинкою. Я хотіла його наздогнати, але коли я вибігла на вулицю, їх там вже не було.

Про все це я розповіла мамі, але вона сказала, що я напевно помилилась, тато за кордоном, а так як я дуже за ним скучаю, мені здалося що це він. Але я не могла помилитись, я впевнена на всі сто відсотків, що це був він.

На жаль, тоді я не помилилась, то справді був мій тато. Через тиждень, після цього випадку, мамі принесли в кав’ярню фото де тато з двома дітьми і якоюсь жінкою. Саме з ними я в той день його і бачила. Все виявилось банально просто, в тата була інша сім’я, точніше іншою сім’єю були ми.

Мама плакала дуже довго, потім занурилася в себе і перестала працювати. Найняла працівника в кав’ярню, засіла вдома і не виходила з спальні цілими днями. За кілька днів до приїзду батька їй стало легше. Пам’ятаю, як вона сиділа на кухні зі мною. Мама спокійно заявила, що просто помилилася в ньому. Зрештою їй всього тридцять років, є власна справа, переживати нема про що.

Того ранку мама сильно змінилась, вона знайшла в собі сили повернутись до нормального життя, перестала сумувати через обман батька. До його приїзду ми обидві підготувалися. Тато, як завжди, приїхав пізно ввечері, відкрив двері і ввійшов.

Мама зустріла його з фотографіями які їй принесли у кав’ярню. Вона мовчала, чекала. Поки він все усвідомлював, що накоїв. Батько спочатку зам’явся, а потім закотив скандал, так як мама продовжувала мовчати. Він казав, що завдяки йому є я, що він всіх своїх дітей любить, а в усьому винна мама.

А потім він побачив мене. Істерика припинилася. Мама спокійно сказала, щоб він збирав речі. До честі батька, він дійсно зібрався і пішов. Правда, повертався ще разів десять і кожен раз просив вибачення, казав, що любить нас більше ніж їх і так далі.

Але коли до нього остаточно дійшло, що все втрачено, він перестав приходити в нашу квартиру. Ми звикли жити з мамою вдвох і тому самотність давалося нам легко. Наше життя навіть стало краще. Ми стали більше часу проводити вдвох, мама повернулася до роботи, а я стала їй допомагати.

Тата я потім бачила, але вже з тією жінкою. Він виглядав цілком щасливим і радісним, але коли помітив мене, посмішка зникла з його обличчя. Він відвернувся в інший бік і зробив вигляд наче мене не знає. Може це і на краще.

Сподіваюсь, що остраху того, що так вчинить зі мною мій коханий я з часом позбудуся.