Я вже п’ять років була на заробітках в Італії, планувала їхати додому у відпустку. Та не могла зрозуміти, чому мій чоловік вже місяць не відповідає на мої дзвінки. Спробувала розпитати щось у дочки, а вона каже, що батько почав прикладатися до чарки і навіть чути про мене нічого не хоче.

Я була розгублена, не могла зрозуміти, що ж могло статися.

В Італію мене забрала сусідка Марія, яка вже там працює 15 років. Спочатку вона мене відмовляла, казала, що я не справлюся з важкою роботою, та потім, після багаторічних моїх прохань, допомогла і мені виїхати.

І все було б добре, якби не людська заздрість. В селі всі почали говорити, що я за п’ять років заробила більше, ніж Марія за п’ятнадцять.

Коли ця погана чутка дійшла до Марії, яка цього року приїхала у відпустку аж на 3 місяці, жінка була в люті.

Біля сільського магазину сусідка «вколола» Марію, мовляв, Ольга молодець, і хату добудувала, і квартиру дочці купила (нехай однокімнатну, та все ж). Одним словом, молодець. Натякаючи на те, що Маріїних здобутків не так добре видно.

От Марія зі злості і випалила: «Я і сама не знаю, як Ользі це вдалося, на яких таких «роботах» стільки грошей платять».

Щоб розійшлася чутка в селі, багато не треба, таке враження, що вітром понеслась. Донеслась вона, як виявилося, і до Михайла, мого чоловіка. Він і так не був в захваті від моєї ідеї їхати на заробітки, а тут – таке почути.

Михайло завжди вважав, що ми живемо добре, і нам усього вистачає, я ж завжди хотіла більшого. Михайло говорив, що нашій одній донечці вистачить на життя того, що ми маємо, але я прагнула дати дочці те, чого сама не мала.

От і працювала в Італії, як проклята. Ні копійки на себе не витрачала, все додому відсилала. А тут така новина. Дочка каже, що батько і чути нічого не хоче, на розлучення подає. Каже, що «диму без вогню не буває», і якщо Марія так сказала, значить щось вона знає.

Ой, гіркими видалися мені ті заробітки в Італії. А ще, гірко і боляче від того, що люди бувають такими підлими і злими.

Фото ілюстративне, з інших джерел.