Після одруження ми з чоловіком жили у свекрів. Нам виділили кімнату, свекруха мені розказала, коли я маю мити підлогу і ходити у ванну. Чоловік інколи не встигав прибирати за собою на кухні, і кожен раз свекруха починала кричати через всю квартиру, щоб я йшла і там прибирала.

Я раз прибрала, два прибрала. На третій не стала їй годити – чоловіка змусила. Останньою краплею стало те, що після святкування свого дня народження, чоловік залишив гостей з ночівлею. І навмисно попросив свекруху, щоб та переночувала в коридорі

Так склалося, що ми з чоловіком жили в одній квартирі зі свекрами. Будинок двоповерховий, розрахований на 4 квартири, але площа у квартир досить велика і місця вистачає всім. У них 3 кімнати. Квартира свекрів займає площу майже в 100 квадратів, вона простора і місця вистачає всім.

Нам свекор запропонував відразу, щоб ми жили з ними, не звертаючи уваги на постійні невдоволення дружини:

– Нехай діти спокійно собі живуть тут, не лізь до них. Назбирають на своє житло, тоді й з’їдуть, ти ще нудьгувати будеш.

– Постійно говорив тато мого чоловіка своїй дружині. Вона йому ніколи не перечила, бо не була власником цієї квартири, жила з ним за пропискою.

Нам була виділена найкраща кімната, сказано, яким санвузлом ми можемо користуватися і свекруха мені пояснила, скільки разів на тиждень я маю мити підлогу в передпокої і на кухні.

Зі свекрухою я намагалася не зустрічатися – вона не їла після 6, а я приходила додому з роботи в 7. Всі вимоги, я старанно виконувала, приводів для конфлікту зі мною, як я вважала, у свекрухи бути і не могло. Я дійсно годила їй у всьому.

Але привід був. Мій чоловік інколи не встигав прибирати за собою на кухні, коли поспішав кудись. І кожен раз свекруха починала кричати через всю квартиру, щоб я йшла і там прибирати. Я раз прибрала, два прибрала. На третій не стала їй годити – чоловіка змусила, він же залишив після себе посуд.

Побачивши, що її улюблений син прибирає сам, свекруха стала сама прибирати після сина, не забуваючи голосно висловлювати своє невдоволення стосовно мене, як господині.

Свекор, слухаючи, постійно сміявся і говорив, що шкода, що син не пішов в армію, там би його цьому навчили.

Три роки тому мого свекра не стало. Не минуло й тижня після цієї події, як свекруха скомандувала:

– Збирайте своє барахло і йдіть, я не хочу з вами жити.

– Мамо, ти чого? – здивувався чоловік.

– Я точно знаю, що твій батько написав заповіт на мене. Тому квартира – моя, твого тут нічого немає. Забирай дружину і йди.

– Але чому?

– Я втомилася за вами прибирати і у всьому вам догоджати, постійно мовчала при чоловікові. Все втомилася я, тепер і бачити вас не хочу.

– Мамо, ти пошкодуєш, якщо нас виженеш.

– Можливо, колись. Я нарешті зітхну з полегшенням!

Чоловік образився, сказав мені збирати наші речі речі і ми з’їхали. Мені дуже дивним здалося – свекруха була в шлюбі майже 30 років, і не пролила ні сльозинки. Але я тут же насварила себе за подібні думки – можливо вона ночами в подушку плаче, звідки я знаю? Чужа душа – темний ліс.

Свекруха була права на рахунок заповіту. Тільки квартиру свекор заповів моєму чоловікові.

– Ти знав? – запитала я чоловіка.

– Про спадок? Звісно знав. Вибач, але у мого тата були вагомі причини так вчинити.

Я як могла відмовляла чоловіка повертатися у ту квартиру до свекрухи. Але чоловік був такий злий на свою матір, що не слухав мене зовсім і не розумів, що коїть.

– Чому я повинен жити на орендованій, коли у мене є своя квартира? А якщо маму щось і не влаштує, вона має повне право переїхати, куди їй буде завгодно.

Ми переїхали.

– Радій, що так все сталося. Вона там тепер ніхто, господар – твій чоловік і він повністю на твоєму боці, – втішали подружки.

Ось тільки радості не було зовсім. Свекруху мені було шкода. Мій чоловік так і не пробачив свою матір за те, що вона вигнала його, як тільки не стало голови сімейства. На всі свої претензії, вона чула від єдиного сина тільки одне:

– Якщо тобі щось тут не подобається, йди куди хочеш звідси!

Чим довше я спостерігала за відносинами чоловіка і його мами, тим більше мені ставав противний власний чоловік. Причому, коренем усіх бід, на думку свекрухи, була я. Вона була впевнена, що це я налаштовувала сина проти матері, що це я йому ночами тільки й те роблю, що скаржуся. Мені там ставало перебувати все важче і нестерпніше.

Вона дійсно не розуміла, це вона образила свого сина. А я всіма силами намагалася вмовити свого чоловіка, щоб він залишив свою маму в спокої, або розміняти квартиру і купити їй окреме житло подалі від нас.

Останньою краплею стало те, що після святкування свого дня народження, чоловік залишив гостей з ночівлею. І спеціально попросив свекруху, щоб та переночувала в коридорі, а в свою кімнату пустила парочку його друзів. Свекруха влаштувала скандал, відмовившись залишати свою кімнату, мій чоловік примусім її вийти і галантно відкрив двері маминої кімнати перед друзями.

Заміж я виходила не за таку людину. Чоловік, що не поважає жінку, яка дала йому життя, точно так не буде ніколи поважати жінку, яка дасть життя його дитині. Я зібрала свої речі і пішла з того будинку. Зараз я в процесі розлучення.

Чоловік просить вибачення, сам не розуміючи за що. Каже, що раз його мати мені заважає, то він її виставить з дому, аби я лише повернулася до нього. Але я сьогодні співчуваю свекрусі, яка виростила настільки невдячного сина. Я не хочу будувати свою сім’ю і не хочу народжувати дітей з цим чоловіком, здатного вигнати на вулицю рідну матір. Співчуття і вдячності я у його очах не бачу.

Сподіваюся, до цього не дійде, і, з часом, вони знайдуть спільну мову і пробачать один одному колишні образи. Але я не хочу туди повертатися. Мені щиро шкода їх обох, у них немає поваги один до одного, немає любові і взаєморозуміння. Я не хочу мати нічого спільного з цими людьми.