Якось ввечері до нас в гості свекруха прийшла без попередження. Сказала, щоб ми звільнили її квартиру. Я була ошелешена, адже ми так не домовлялися. Подумавши, чоловік сказав, що ми їй купимо хату в селі. Відтоді, я свекруху жодного разу не бачила, вона навіть розмовляти з нами тепер не хоче

У шлюбі ми з чоловіком живемо більше 20-ти років. Зі свекрухою у мене відносини, складалися непогані. Я завжди мовчала у відповідь на її докори, ніколи не перечила, намагалася уникати сварок. Так і жили. Я знала, що ніколи не стану для неї рідною дочкою і це зрозуміло. Але й інше для мене не дуже зрозуміло, чому вона не береже свого рідного сина. Інколи складається враження, що їй і до нього байдуже.

Так склалося, що майже 12 років тому ми взяли кредит. Хотіли купити квартиру. Але тоді, багато років тому, свекруха наполягла щоб ми залишилися в її квартирі, а їй купили однокімнатну. Ми погодилися і сказали їй вибирати.

Вона вибрала квартиру в центрі міста, ближче до своєї старшої сестри. На 4 поверсі в цегляному будинку без ліфта. Але, коли минули роки, вона раптом передумала. Прийшла якось до нас в гості і почала просити, щоб ми з’їхали з її двокімнатної квартири. Мотивуючи це тим, що вона стара і їй важко підніматися пішки на 4 поверх без ліфта.

Я ледь знайшла в собі сили, щоб запитати:

-А якк же так? Ви самі вибрали! У вас був вибір, брати квартиру в 9-му поверсі з ліфтом, або цю квартиру, в якій ви зараз живете.

– Мені важко, давайте будемо щось разом вирішувати.

Я навіть розмовляти з нею вже не хотіла. Ми стільки витратили сил і грошей щоб, взяти цю квартиру. А тепер вона передумала, купуйте їй нову. Коли брали їй квартиру дивилися щоб квартира була простора.

Виходить у неї квартира однокімнатна 37 кв.м. а ми в двокімнатній на 47 кв.м. Свекруха нам ще тоді обіцяла, що буде брати внука до себе, і сидіти з ним щовихідних. Але за цей час вона жодного разу його не взяла за 12 років. Як переїхала, перестала зовсім до нас ходити, наче забула геть, бачити ми її стали раз на місяць. Має чергового чоловіка і весь свій час витрачає лише на нього.

Ми поговорили з чоловіком і вирішили. Що обмінюватися житлом і платити ріелторам, щоб поміняти її квартиру це зайві витрати. Продавати і шукати їй щось не будемо. А якщо свекруху щось не влаштовує, то ми замість її квартири можемо купити гарний будинок в селі. Там ліфт не потрібен і возити її на дачу вже нам не потрібно буде.

Ми рішуче їй про це сказали, що ми дорослі люди і потакати її забаганкам не будемо. Вона образилася і пішла.

Того дня, коли вона приходила, був день народження нашого сина, а мені дуже прикро, що вона навіть не згадала про нього.Жодного слова не сказала.

Скільки для своєї свекрухи я не старалася, а все одно поганою залишилася.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!