НА НАШОМУ ВЕСІЛЛІ МОЯ МАМА СКАЗАЛА: “НАРЕШТІ В СІМ’Ї З’ЯВИВСЯ ЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ ЧОЛОВІК, ЯКИЙ ВІЗЬМЕ НА СЕБЕ ЧАСТИНУ НАШИХ ПРОБЛЕМ”. МОЄМУ ЧОЛОВІКОВІ ЦЕ ВІДРАЗУ НЕ СПОДОБАЛОСЯ, ТОМУ ВІН НА ЦЕ ВІДПОВІВ ЇЙ У ДОВОЛІ ГРУБІЙ ФОРМІ, ЗАУВАЖИВШИ, ЩО ОДРУЖУЄТЬСЯ ЗІ МНОЮ, А НЕ З УСІЄЮ МОЄЮ РІДНЕЮ. ТА МАМА І МІЙ БРАТ ДОСІ ВВАЖАЮТЬ, ЩО МИ ЇМ ЩОСЬ ВИННІ

Мій брат одружився з Вірою. Невдовзі у них з’явилася дитина. Оскільки власного житла вони ще не мають, то живуть на знімній квартирі.

Проблема виникла тоді, коли дитину потрібно було прилаштувати в садок. У нас в місті дітям дають садок тільки за адресою реєстрації, а мій брат і його дружина прописані кожен у своїх батьків.

Ми з чоловіком живемо у власній квартирі, але це квартира мого чоловіка, я не маю до неї ніякого відношення. Взагалі, ми з чоловіком живемо відокремлено, тому що моя сім’я його не любить.

Мама його не терпить, бо Влад грошей їй не дає, з ремонтом і дачею не допомагає. А вона вважає, що він має це робити. А брат його не любить через те, що мій чоловік відмовився брати його на роботу, бо знає, у нього – ніякої відповідальності.

Пам’ятаю, як мама на нашому весіллі сказала: “Нарешті в сім’ї з’явився працьовитий забезпечений чоловік, який візьме на себе частину наших проблем”.

Моєму чоловікові це відразу не сподобалося, тому він на це відповів їй у доволі грубій формі, зауваживши, що одружується зі мною, а не з усією моєю ріднею.

Тут я підтримую чоловіка цілком. Він нічого не зобов’язаний ні моїй мамі, ні моєму брату, тим більше.

Останньою краплею у їх натягнутих відносинах став автомобіль. Влад продавав своє старе авто, бо хотів купити нове. А мама розкатала губу на нього.

Чоловік машину все одно продав, після чого впав в немилість до тещі. Вона його так і охрестила – “зятем, з якого нема що взяти”.

Після цього мій шлюб був оголошений невдалим. Мій чоловік став не бажаним гостем в маминому домі. Мені з дітьми можна було приходити до мами, а Влада вона навіть на порозі не хотіла бачити.

А тепер, в ситуації з дитсадочком, дружина мого брата, Віра, почала просити у нас прописку заради садка неподалік від будинку. Та мій чоловік відразу припинив ці розмови. Ні – і все! Він власник квартири – і це його право.

Віра думала, що якщо б її дочка пішла б в один сад з нашим сином і я б могла забирала з садка їх обох. А потім, ввечері, вони б приходили до нас за своєю дитиною. А чому не навпаки?

Вони чомусь вирішили, що до нас можна, а до них не можна. У них купу відмовок: і квартира наймана без ремонту і умов, і грошей немає зайвий рот вечерями годувати.

Ми категорично відмовилися. Брат з дружиною, отримавши відмову в реєстрації, страшно на нас образилися.

Схоже, тепер у мене немає рідні, бо і мама, і брат не хочуть нас бачити.

Передрук заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.