Настя була милою і тихою дівчиною, яка нещодавно втратила маму. Батька на світі теж давно вже не було. Після того, як мами не стало, в їхній будинок переїхала рідна тітка зі своїми дітьми.

Вона відразу почала встановлювати свої правила – Настя мала виконувати усю домашню роботу, в той час як своїх дочок тітка нічого не змушувала робити.

А ще, тітку дуже дратувало те, що Настя читала багато книг, замість того, щоб виконувати її чергове завдання. Тому коли Степан запропонував Насті виходити за нього заміж, тітка радісно благословила її на шлюб, щоб швидше з дому спекатися.

Весілля у Насті не було, хто ж буде на сироту тратитися. Розписалися, і відразу забрав Степан її до себе. То ж Настя почала жити в домі свекрухи.

Незабаром дівчина зрозуміла, що чекає дитину. І Степан, і свекруха дуже цьому зраділи, але щастя тривало недовго. Степан надумав їхати на заробітки. Поїхав, і зник. Майже рік від нього не було жодної звісточки. За цей час Настя народила доньку. Жили вони втрьох із свекрухою, поки одного разу не повернувся Степан.

На порозі чоловік з’явився не сам, а з дівчиною. Настя мало не зомліла, коли вона побачила, що у дівчини з під плаща добряче випирає живіт.

Мати Степана ледь не збожеволіла від сорому. Як таке в селі приховаєш – одружений чоловік жінку з животом додому привів.

Степан, як господар, заявив, що він з новою дружиною житиме у великій кімнаті. А Настя з донькою переселиться в маленьку комірчину у дворі.

Та тут на захист невістки і онуки стала свекруха. Вона сказала синові, щоб той забирався з її хати, а Насті веліла залишатися.

Після скандалу, Степан разом з своє новою пасією, поїхав з села. Незабаром з’ясувалося, що дівчина пішла до іншого чоловіка, від якого, власне, і чекала дитину.

Настя ще деякий час пожила у свекрухи, а потім зібрала свої скромні пожитки і доньку, і поїхала в місто поступати в інститут. Поступила на заочну форму, вчилася і працювала.

З часом життя у Насті налагодилося. Вона, все-таки, знайшла собі хорошого хлопця і вийшла за нього заміж. Невдовзі народила ще й сина.

Багато років Настя їздила в село до свекрухи, яка так допомогла і підтримала її в скрутну годину. Вона вважала її мамою і доглядала її до останніх днів.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.