Так сталося, що я вийшла заміж за чоловіка, на двадцять два роки старшого за себе. Я справді закохалася, Олександр був чоловіком, про якого я мріяла все життя. Коли я його зустріла, я відразу зрозуміла, що ми створені один для одного.

Мені було двадцять років, а Олександрові – сорок два. До цього часу він жодного разу не був одружений. У нього був великий красивий будинок, за яким доглядала його племінниця. Олеся була майже моя ровесниця, ми разом вчилися в університеті.

Дівчина жила в будинку мого чоловіка і вважала себе прямою спадкоємицею усього, що було у мого чоловіка. А він був доволі забезпеченою людиною. Тому моїй появі в житті Олександра, Олеся не зраділа. Вона розуміла, що якщо її дядько одружиться, то вона втратить все: будинок, автомобілі, рахунок в банку.

Олеся вирішила мене позбутися. Для початку вона почала розпускати про мене плітки. Вона ославила мене на весь університет, сказавши моїм однокурсникам, що я звабила старого чоловіка заради грошей. Після цього я ловила неоднозначні погляди своїх одногрупників, дехто з хлопців навіть наважився зробити мені непристойні пропозиції.

Я терпіла, та Олесі цього виявилося замало. Через соцмережі вона знайшла мою сестру і написала їй, що я займаюся древньою професією, і сам там підчепила її родича, чоловіка похилого віку. Просила сестру, щоб батьки рятували мене і негайно забирали в село.

Почувши все це, мої батьки на наступний день примчали в місто і влаштували мені скандал. Вони повірили незнайомій людині, а не мені. Мама вимагала, щоб я негайно збиралася і поверталася з ними в село.

В ситуацію втрутився Олександр. Він сказав, що одружується зі мною, а якщо моїх батьків щось не влаштовує, можуть повертатися додому, я вже повнолітня і здатна сама приймати рішення.

Так племінниця, сама того не підозрюючи, прискорила процес офіційного реєстрування наших стосунків. Я стала дружиною Олександра і повноцінною господинею в його домі.

Та Олеся на цьому не заспокоїлася.  Коли вона дізналася, що я чекаю дитину, почався кошмар. До нас додому почали приходили незнайомі мені молоді люди і наполягали на своєму батьківстві.

Я плакала, просила, щоб чоловік не вірив  жодному їхньому слову. Олександр вирішив цю проблему дуже просто: – Народиш – зробимо експертизу, – сказав він.

Я  заспокоїлася, бо була в собі впевнена, на чоловіка я не образилася, я все розумію.

Та Олеся продовжувала шкодити нам. Вона змонтувала відео про мене. Коли чоловік переглянув його, йому стало погано. Його відвезли в лікарню, я навіть не встигла нічого пояснити, а на ранок чоловіка не стало.

Мій шлюб тривав всього шість місяців, а моя ще ненароджена дитина ніколи не побачить свого батька.

Олесі я позбулася назавжди, відразу ж вигнавши її з нашого дому. Але тут з’явилася нова проблема – мої родичі. Вони вирішили, що я непогано облаштувалася в місті і тому тепер просто зобов’язана їм всім допомагати.

– Донечко, ти молодець! Добре влаштувалася! Сестру до себе забереш, буде у тебе жити. Он які хороми тобі дісталися! – радісно щебетала моя мама в телефон.

Я не могла її слухати – у дочки горе, а вона радіє. Як так можна?

Чоловікові родичі разом з Олесею теж не здавалися, вимагали, щоб я поділилася спадщиною.

– Перепишеш все на мене, а то пошкодуєш! – шипіла Олеся.

Як же вони всі мене дістали. Хоч би хто з них заплакав за Олександром, для всіх важливими є тільки гроші.  Вони справді не розуміють,що мені  нічого не потрібно! Я б все віддала, не роздумуючи, лиш би чоловік був поруч. За що вони так зі мною? За те, що я полюбила людину, не звертаючи уваги на вік? Гроші. Вони міряють ними все і всіх.

У них немає ні серця, ні совісті. Чуже майно засліпило їм очі. Вони навіть не звертають увагу на те, що скоро у Олександра з’явиться прямий спадкоємець. Шкода тільки, що через їхню надмірну любов до грошей мій син ростиме сиротою.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.