У шлюбі я 4 роки. Про зради чоловіка я дізналася ще на 2-му році нашого сімейного життя. Але залишати я його не поспішала, і жодного слова йому не сказала. Всі подруги мене засуджують, а ось моя мама повністтю на моєму боці

Я 4 роки тому я вийшла заміж за хорошого забезпеченого чоловіка. Я його дуже кохала. І була найщасливішою жінкою в світі, коли він зробив мені пропозицію.

Але справжнього жіночого щастя, про яке мріє кожна дівчина, виходячи заміж, я не побачила. Сумно, коли згадую себе щасливою до заміжжя і свої дівочі надії, які не виправдалися.

Чоловік мені став зраджувати вже на другий рік спільного життя. Я вже добре знала про все. Але після зради він завжди робив мені шикарні подарунки. На них він витрачав дуже великі гроші.

Шуби, машину, квартиру, діаманти, я вже не буду говорити про те, скільки грошей він давав мені на одяг та салони краси.

Згодом він мені став зовсім байдужий. Я знала, що поки я сиділа вдома, у нього були інші. Церез це моє кохання зовсім пропало.

Я змирилася з тим, що поруч зі мною є людина, яка мене утримує, і я ні в чому не маю потреби.

Вечорами я не можу себе стримати, часто плачу, адже я нічого не зробила, щоб чоловік ось так легко міняв мене на інших. Я красива, гарно готую, вдома чистота і порядок. А зараз я почала наймати домашню робітницю, мені вже не так приємно щодня зустрічати чоловіка, зі смачною та гарячою, щойно приготовленою вечерею.

Інколи мені хочеться розлучитися і знайти чоловіка, який любитиме мене одну, і ми будемо вечорами дивитися телевізор, щасливі і закохані. Але я витратила 4 роки своєї молодості на цю людину, виходить він мене просто використав. Тому я не хочу обмежувати себе ні в чому, нехай тепер платить за все.

Багато подруг мене засуджують, але моя мама все дуже добре знає, і вона повністтю підтримує мене в усьому.

Вона каже, що за все в цьому житті потрібно платити, ось він нехай і платить!

Чоловік вже давно добре знає, що я знаю про його зради. І нічого йому не говорю, тому він цінує мене за це, і виконує всі мої забаганки.

Але нещодавно я піймала себе на думці, що хочу бути мамою, хочу мати дитя. Мені буде про кого піклуватися, кому віддавати свою нерозтрачену любов. І воно любитиме мене щиро та ніколи не зрадить.

Тільки тепер я не знаю. Чи варто народжувати його з таким батьком?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!