Я знаю багато історій, коли свекруха не любила невістку. Але щоб не любити власного онука, це ким же треба бути!

Відразу після весілля ми з чоловіком почали жити окремо, тому думка свекрухи мене не сильно цікавила. А коли я народила чоловікові сина, він просто літав від щастя, адже усі чоловіки мріють про синів.

Батьки мого чоловіка до появи внука поставилися, м’яко кажучи, прохолодно. Всю свою любов до цього часу вони віддавали своїй вже доволі дорослій внучці, яка була від старшої доньки.

Мій син ріс дуже хорошим хлопчиком, і я щиро сподівалася, що коли син підросте, лід у відносинах з чоловіковими батьками розтане.

Та свекруха замість того, щоб хвалити онука, постійно порівнювала його з старшою двоюрідною сестрою, причому не на його користь. Бабуся постійно вишукувала в ньому якісь недоліки і намагалася показати нам, як їх треба виправити.

Коли мій син закінчив школу і поступив в інститут, його старша неприборкана сестричка вже зробила батьків мого чоловіка прабабусею і прадідусем – народивши дівчаток-двійнят.

І знову вся увага, ласка і любов бабусі і дідуся переключилася на них. Якщо вони і звертали увагу на мого сина, то лише для того, аби прочитати йому нотації, що він робить не так. Дідусь дуже любив наказовим тоном вчити мого сина, як жити на світі.

Мене ж він постійно звинувачував у тому, що хлопець живе моїм розумом, що син виріс безпорадним.

Проте, я так не вважаю, мій син доволі самостійний, в своєму житті він сам все вирішує.

Нещодавно батьки мого чоловіка заявили,що мій син має допомагати своїй двоюрідній сестрі, від якої втік чоловік відразу після появи малюків. Останньою краплею у їхніх відносинах стала відмова мого сина возитися з племінниками-двійнятами. Хлопцеві дев’ятнадцять років, він добре вчиться, по дому мені допомагає.

Тепер свекри категорично відмовилися спілкуватися і з ним, і зі мною.

З моїм чоловіком вони залишили доволі дивні стосунки – щоб побачити сина, вони іноді приїжджають до нього на роботу. Якийсь дитячий садок.

Нещодавно мій син заявив, що хоче взяти прізвище мого батька. Хлопець в свої двадцять років вирішив, що якщо сім’я чоловіка викреслила його, то вони йому теж не потрібні.

Чоловік на всю цю ситуацію відмовчується, він ніколи не перечив своїм батькам. Їхні  інтереси він ставив вище інтересів свого сина. То ж я вважаю, що син сам має право вирішувати, чи носити їхнє прізвище. Вони самі підштовхнули його до цього рішення.