Знайти свою долю в наш час дуже складно. Та приблизно рік назад у наших спільних друзів я познайомилася з чудовим хлопцем Дмитром. Мені 26, йому 30. Ми відразу дуже сподобалися один одному, виявилося, що у нас багато спільних інтересів і тому ми швидко зблизилися.

І я, і Дмитро закохалися, і відтоді ми вже не розлучалися.

Все було б добре, якби не різниця у матеріальному достатку. Дмитро – з дуже забезпеченої сім’ї, і з самого спочатку нашого знайомства я комплексувала через те, що ніколи не зможу стати для нього рівнею. Я відчувала дискомфорт, бо мій одяг бідніший, ніж у Дмитра. У мене немає ні квартири, ні машини, ні навіть хорошої освіти. Я розуміла, що я йому не пара, тому я висловила коханому свої побоювання.

Та Дмитро сказав, що для нього це не важливо, що зараз не ті часи, і щоб я не переймалася дурницями – він кохає мене такою, як я є, і це головне.

Проте, після цієї розмови, Дмитро почав мені давати гроші на гарний одяг і відвідування салонів краси. Такого для мене ще не робив ніхто. Я була йому за це безмежно вдячна.

Мені заздрили подруги, бо всім хотілося мати такого нареченого. Однак, пропонувати мені заміж Дмитро не поспішав. Він хотів, щоб ми пожили разом в цивільному шлюбі.

Та я не з тих дівчат, що сьогодні поживуть з одним, а завтра – з іншим, про що відкрито сказала Дмитру. Спершу він намагався мене якось переконати, але врешті-решт ми домовилися, що поживемо разом пів року, і якщо все буде добре – одружимося.

З моїми батьками Дмитро вже був знайомий, а от з майбутньою свекрухою мені ще досі не пощастило зустрітися. То ж коли ми почали жити разом, ми запросили в гості наших батьків.

Зі сторони чоловіка прийшли мама, бабуся і батько. Свекруха вела себе надмірно, споглядаючи презирливим поглядом на мою маму. Так, її сукні вже було кілька років, на відміну від сукні свекрухи, купленої в найдорожчому модному бутіку.

Все ж вона намагалася підтримувати розмову, і все було б добре, якби я не сказала при всіх про те, що через пів року ми можемо стати родичами, оскільки ми плануємо одружитися.

Після цього тон свекрухи відразу змінився. Через якийсь час вона покликала свого сина в іншу кімнату, і коли мені потрібно було вийти в коридор, я почула частину їхньої розмови. Свекруха сказала: «Сину, добре подумай. Для чого тобі з нею одружуватися? У неї ж немає хорошої роботи і свого житла теж. Одружуватися не потрібно!». Дмитро їй щось відповів, але я цього вже не чула.

Сльози зрадницьки котилися по обличчю і я побігла в ванну, щоб мама не побачила, що я плачу. Трохи заспокоївшись, я повернулася до гостей. Свекруха якраз збиралася додому.

Я нічого не сказала Дмитру, бо не хочу, щоб він думав, що я спеціально підслуховувала. Просто тепер криза через різницю у нашому фінансовому становищі ще більше загострилася. Невже гроші вирішують все? Я тепер думаю, чи зможемо ми при такому старті побудувати міцні сімейні стосунки.