Марічка просила чоловіка забрати свекруху з села. Відколи свекра не стало вона сама живе у хаті. Але він сказав, що не буде забирати матір, їй і так нормально живеться. Тоді Марічка вирішила вчинити по-своєму

– Лесю, я нещодавно згадала, що ти ж нерухомістю і досі займаєшся? – говорить по телефону моя знайома Марічка, – скажи, будь ласка, скільки зараз коштує однокімнатна квартира в нашому районі? Хочу тебе попросити, якщо матимеш підходящий варіант, перетелефонуй мені. Я буду чекати. Дуже дякую!

Марічка поклала телефон і подивилася на мене.

– Ось хочу зараз квартиру свекрусі купити, – спокійно сказала вона мені, – шукаю гарні варіанти і прицінююся.

– А чому саме ти квартиру їй шукаєш, вона що далеко живе?

– Так, вона з села. У неї нещодавно не стало чоловіка, вона тепер одна залишилася. Важко їй там одній, я бачу це. Хоча село немаленьке, сусіди близько живуть, яких вже багато років знає і її знайомі, але рідних там у неї зовсім немає.

– Зрозуміло, але чому чоловік не займається цим, адже це його мама?

– Можливо тобі буде важко повірити, але це я попросила його пересилити маму ближче до нас. Але він сказав, що для чого це робити, якщо їй і там нормально живеться. Але я бачу, що вона сумна постійно, вона сама там залишилася, розумієш. У мене коли мама сама залишилася, її молодша сестра забрала до себе, у неї на той час була квартира велика, де місця вистачало усім. Мама моя тоді так зраділа, дякувала дуже, що саму не залишили.

І я почала вмовляти чоловіка забрати маму з села. Там у неї хатина є, ми її продамо, докладемо свої заощадження, все одно гроші лежать без потреби, і купимо їй квартиру в сусідньому від нас будинку. Ось подруга сказала, що у неї є гарний варіант для мене.

– Рідко трапляються люди, які так дбають про чужу людину, ти молодець, Марічко!

– А як же не дбати, – тихо промовила Марічка, – це ж рідна людина для нашої сім’ї, я дивуюся чому мій чоловік, її син, так за неї не переживає, як я. Все таки вона для нього мати рідна. І їй з нами буде не так самотньо жити, коли знатиме, що в будинку по сусідству її рідні. Я ще хочу попросити у неї, якщо вона не проти буде, їй нашого синочка віддавати, поки ми на роботу ходимо, щоб замість дитячого садка у бабусі був цей час.

Там у нас, звичайно, і вихователі хороші, і харчування. Але нам буде спокійніше, коли його виховуватиме рідна бабуся, я теж часто жила і своєї бабусі, і знаю, що це дуже добре для усіх. І їй веселіше буде, знаючи, що ми потребуємо її турботи.

Я була щаслива за їх сім’ю. Дай Бог, щоб у них все гарно склалося. Не кожна людина так турбується про своїх рідних, як Марічка про свою свекруху.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!