Син привів додому невістку. Вона мені дуже не сподобалася. Взялася вона помити посуд після обіду, мало того, що погано вимила, мені довелося перемивати, так ще й чашку розбила, на столі погано витерла.

Я вирішила таки з’ясувати, хто така ця Ірина. Насамперед, поїхала в селище, звідки вона родом. Знайшла її будинок, який був дерев’яний і зовсім старий. Мама Ірини якраз замітала у дворі. Я підійшла до неї і розповіла хто я. А потім відправила ці фотографії сину

Свого сина Андрія, я ростила сама, чоловік нас покинув, коли хлопчику ще не було і двох років. Я дуже його люблю і бажаю йому тільки добра.

Зараз Андрій збирається одружитись, але мені не подобається його наречена, що я змушена не допустити весілля. Я вважаю, що мій син заслуговує на іншу, він високий, красивий, щойно отримав вищу освіту і знайшов дуже гарну роботу. Я дуже ним пишаюся, завжди підтримую його рішення, але не цього разу.

Близько двох місяців тому син познайомив мене зі своєю дівчиною Іриною. Що він в ній знайшов – не можу зрозуміти. Вона не красуня, трохи дивна, та й одягається зовсім без смаку.

Освіти нема, мама у неї пенсіонерка, батька взагалі немає. Вважаю, що вона взагалі не підходить моєму Андрію. Я висловила свою думку з приводу неї синові. Відразу сказала, що вона не підходить, йому буде важко з нею, так як у них абсолютно різне виховання, матеріальної допомоги з боку її родичів навіть нема чого й ждати.

Син просто розсміявся. Сказав, що кохає її, вона добра і гарна, а я просто лізу не в свої справи. Я зітхнула, але вирішила, що не допущу  весілля, за будь яку ціну.

Андрій наче на зло мені, продовжував водити до нас в будинок свою пасію. Каже, щоб якщо я буду більше з нею спілкуватися, то зрозумію яка вона хороша.

Мовляв, мені потрібно до неї придивитися і тоді я до неї звикну. Але якщо чесно, я не хочу бачити Ірину у своєму будинку. Взялася вона помити посуд після обіду, мало того що погано вимила, мені довелося перемивати, так ще й чашку розбила, раковину залишила жирну, на столі погано витерла.

Як з такою можна жити? Розмовляти мені з нею нема про що. Питаю як вчилася в школі, відповідає нормально, цікавлюся чому не пішла вчитися далі, каже, що не знає. Про що з нею можна розмовляти взагалі не уявляю. І де він її тільки знайшов.

І тут син мені повідомив, що у них скоро буде дитина. Мене як холодною водою облили. Терпіти я більше нестала, прямо при Ірині сказала синові все, що про неї думаю, та й про нього теж. Після цієї розмови, вони пішли на орендовану квартиру.

Я вирішила таке з’ясувати, хто така ця Ірина. Насамперед, поїхала в селище, звідки вона родом. Знайшла її будинок, який був дерев’яний і зовсім старий. Мама Ірини якраз замітала у дворі.

Я їй розповіла, хто я, але у відповідь нічого не почула. У мене склалася думка, що її мати просто хоче прилаштувати доньку у місті. Звичайно, мені шкода Ірину. В її родині важке матеріальне становище, але бачити її в ролі невістки не хочу.

Я зробила кілька фотографій будинку, відправила з зауваженнями синові. У відповідь була тиша. Вирішила діяти далі. Пройшлася по селищу, поговорила з сусідами про Ірину. Мені сказали, що вона непогана дівчина, тільки бідова. Більше про неї нічого не дізналася. Не знаю, що мені робити далі, але треба діяти поки не пізно.