З 1 рочку моя Даринка відрізнялася від своїх однолітків. Була гіперактивною. Наприклад, коли всі інші дітки спокійно гралися в пісочниці, вона “намотувала круги”. Тобто її треба було постійно чимось займати. І я стала робити з нею те, що вважала за потрібне…

Так як я викладач фортепіано і улюблена робота – моє покликання, я почала вчити Даринку. Їй ще не було 2-х років, а вона вже знала всі букви, в 2 роки складала склади, в 3 читала. Я пишу це, тому що дочка починає звинувачення з цього моменту. Каже, не треба було вчити читати. Чому?

Вона каже, що це і все інше, що я зробила в цьому житті, що стосується її – це я робила для себе. Але ж ми і грали теж. У неї були велосипеди, самокати, улюблені іграшки, ляльки, майже всі що захоче. Енергії було занадто багато, і я вирішила спробувати дівчинці спорт. Поруч була школа художньої гімнастики з прекрасним тренером вищої категорії. Я сама теж займалася цим в дитинстві, і вирішила спробувати для Даринки.

Вона не зовсім підходила по фігурі, широка кістка, але складена красиво, і якщо дотримуватися дієти, можна було займатися. Тренер нас прийняла, але не в перших рядах її улюбленців. Їй потрібні були довгі ноги, зовсім худорляві дівчата, а у моєї була велика голова (тому що розумна, короткі ручки, ніжки, але не те, що потрібно).

Але поруч нічого більше не було хорошого для дівчаток, і ми вирішили залишитися і займатися для себе. Там травм не буває (наприклад в спорт. гімн. Я б нізащо не віддала свою дитину), при цьому з дитинства прищеплюється турбота про свою гарну фігуру, це було як раз для неї, тому що алергія на багато продуктів харчування.

Ми займалися, розтягувалися дома, виконували вимоги тренера, але завжди моя дівчинка була не в числі кращих, тому що не вистачало здібностей. Їй було від цього важко, але ж не завжди в справі треба бути кращим. Красиві купальники, обруч, стрічка, м’яч, тренування. Звичайно, тренувань було багато, але їй подобалось.

В той час мене несподівано покликали туди працювати концертмейстером, супроводжувати хореографію. Ми здружилися з тренером, і як колега по роботі, вона для моєї дочки робила все що могла. Тобто вона стала трохи “привілейованою”. І на змагання їздили, і найкращі купальники, і місце в груповому танці. Але все було в розумних межах, все по можливостям.

Даринка теж намагалася в свою чергу, але не було у неї такого завзяття, працьовитості як у інших дітей. У гімнастику теж я даремно її привела (за словами дочки, якщо немає здібностей, не треба було мучитися, багато на це сил йшло, їй шкода). Звинувачує мене в тому, що це я робила для себе, дивилася на неї, насолоджувалася її успіхами, їздили всюди по змаганнях, до 2 дорослого розряду дійшли (займаються гімнастикою до 9-10 років).

Все це не треба було робити по її словам. Я знущалася над нею, “розтягувала”, а всі сміялися над нею, говорили, що вона товста. Хоча я бачила, що всі дівчата ставилися до неї добре, запрошували на дні народження, гуляли разом після тренувань. Але їй цього було мало. Їй треба було, щоб всі захоплювалися нею, як лідером.

У 4-5 років вдома я стала з донькою паралельно займатися на фортепіано, розуміючи, що гімнасткою вона не буде. Може, тут вийде щось серйозне. Коли їй було 6 років, народився син, перерва в навчанні. Було тяжко. У 6 років дочка пішла в 1 клас, тому що чекати до 7 було не можна.

Вона вже вміла все і могла, дуже швидко схоплювала інформацію. Вже тоді в 1 класі вчителька сказала, що їй тут нудно, нема чого робити на уроках. Їй би в ліцей або школу з прискореною програмою. Її енергія била ключем. Тоді ми пішли з 2 класу загальної школи в музичну. Все це було поруч з будинком. І музика і гімнастика. Ходили туди і туди. Ще на вокал вона захотіла і на англійську мову.

У школі вчила німецьку, а приватно вивчала англійську. Дві мови вивчала і раніше це мені здавалося нормально, а зараз просто неймовірно: дочка була в школі кругла відмінниця (щороку похвальні листи отримували), з гімнастикою їздили на змагання (купа медалей і грамот).

На музичних конкурсах різних рівнів 1-е місця, Гранпрі, всеукраїнські конкурси, за кордон 2 рази їздили, прямо додому приходили з преси, писали про неї статті в місцевій газеті. Але це ще не все. На олімпіадах з шкільних предметів теж грамоти, призові місця районного рівня.

Все це було одночасно і тривало до 5 класу. У 4 класі Дарина поступила в ліцей для обдарованих дітей, але їй там було погано, важко, вона плакала, почала хворіти, говорила, що вона маленька, всі великі, і я її забрала звідти через пів року. Потім її взяла до себе в клас професор, відомий викладач фортепіано при сильному муз. коледжі. Потрібно було визначатися.

Ми з’їздили туди, подивилися, спробували, і вона сама вирішила, що хоче вчитися тут музиці. Потрібно було кинути все і залишити тільки загальноосвітню школу і їздити в музичну. Це далеко – сама не добереться. Підключилися всі родичі. Всі возили її 3 рази в тиждень. Гімнастику кинула, спочатку нове навчання не принесло результатів, було важко морально.

Взагалі у мене, наприклад, позаду важкі 6 років навчання дочки в професійному навчальному закладі (школі при училищі). Це робота на результат. Чесно кажучи, там вичавлювали соки не тільки з дитини, а й з усіх її родичів. Але виступи з оркестром, концерти у великих залах, спілкування з відомими цікавими людьми. Потім, спілкування з самим педагогом, особистістю…

Але, як виявилося, це було потрібно тільки мені, а моя Даринка, як вона висловилася, зовсім інша. А я це все робила тільки для себе. Її це все не цікавило і музику вона любить тільки як хобі.

Промучившись на 1 курсі сильного муз. училища, влітку вона вирішила піти. Теж почала звинувачувати мене, що я запхала її в цю музику, а їй фізика завжди подобалася. Добре. Разом знайшли потрібний коледж, там правда не зовсім фізика, а програмування, але фізика як виявилося там теж не на тому рівні як хотілося. Програмування їй теж подобається.

Ми з викладачем довго жалкували, але виконали те, що вона хотіла – залишили музику, і вона пішла зовсім в іншу область. Атестат 9 класів у дочки майже відмінний і вона легко вступила в новий навчальний заклад.

Але пройшло 2 місяці навчання, і вона вже зрозуміла, що це теж не те. Хотіла справжнім програмуванням займатися, фізикою, а тут погано, нічому не вчать. Стала пропускати. Частіше і частіше і потім взагалі перестала ходити. В училищі в цьому сказали, що їй треба в інститут. Але потрібен атестат про 10-ть класів.

Тоді я її влаштувала на екстернат в свою ж школу. Там сказали можна при бажанні і в один рік 10-11 пройти. Вона з радістю погодилася, тільки туди дочка теж не ходить. Кілька разів сходила. Їй варто тільки подивитися підручник і все. Можна здавати. Але вона кинула все це, пішла з дому ще 18 не виповнилося. Не просто пішла, а пішла повністю. Знайшла собі “друга” і живе з ним. Вважає, що вчитися не потрібно, освіти в 9 класів їй цілком достатньо. Ремонтує і збирає комп’ютери зі своїм другом і живуть на це.

У неї проблем немає, як каже. Якщо проблеми у мене-то я сама в них винна. Всередині у неї озлобленість на мене, що я все це робила, і у неї нібито не було дитинства. Хоча ми їздили і на море і друзі, подруги у неї були, відзначали дні народження.

Звинувачує мене в тому, що весь свій дорогоцінний час вона проводила за піаніно, все літо займалася, в той час, як її друзі просто ганяли по вулиці. І тому зараз вона живе своїм життям, яке не повинно стосуватися мене взагалі ніяк. Вона не знайомить мене з своїм хлопцем, з яким живе пів року, ховає його, нічого не розповідає і хоче, щоб ми були просто відсторонені від неї, тому що вважає, що я нею хочу маніпулювати, користуватися і ставитися як до власності.

Допоможіть мені, подивіться поглядом зі сторони і скажіть, де тут моя вина? Що я зробила не так, що моя дочка в 18 років з неповною середньою освітою і хоче так і залишитися? Живу тільки на таблетках.

Працювати не можу, в житті нічого не радує. Хоча є чоловік, улюблена робота, син і все що потрібно для щасливого життя. Але згадаю, що десь є моя Дарина. Вона не хоче знати мене. І найголовніше, я не знаю, в чому я винна.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – bi.im-g

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

Джерело