Я мама двох доньок і сина. Доньки у мене вже зовсім дорослі, у них і свої сім’ї, і свої діти вже є. Я -щаслива бабуся. Вони всі живуть окремо від мене і заїжджають в гості, або кличуть до себе.

А минулого року, в травні, одружився і мій наймолодший син. Коли привів дівчину знайомитися, я відразу зрозуміла – не наша. І справа навіть не в зовнішності чи суспільному статусі, справа в характері. Джерело

Невістку син привіз з іншого міста, тому на зустріч я запросила всіх родичів і друзів. Вечір видався веселим, з піснями, випивкою і анекдотами, всім було весело, крім невістки. Вона сиділа і мовчала, дивилася на все це з обуренням.

Я просила дочок трохи її розговорити, на що отримала відповідь: “Таку принцесу спробуй вивести на розмову!”

З подачі невістки, молоді поїхали ночувати у готель, бо в нас гості і для неї це дуже шумно. На наступний день вони повернулися, пішли в кімнату, невістку за ці дні я майже не бачила. Робила спроби з нею поспілкуватися, але вона коротко відповідала і зникала за дверима своєї кімнати.

А через три дні вони пішли, я аж перехрестилася, така вже важка атмосфера була. Вони зняли собі квартиру. Невістка так себе поводила, ніби я перед нею в чомусь винна. Сама нічого мені не допомагала, навіть посуд за сою не мила. Не збираюся я перед нею кланятися. Так, ми прості люди, але що тут такого…

Я до них на знімну квартиру не ходила, але синові завжди щось смачненьке передавала. Він забирав і дякував. Коли до них заходили інколи мої дочки, невістка на них ніяк не реагувала – сиділа в телефоні.

Для нашої сім’ї найважливішим святом завжди було 8 березня, в цей день ми збираємося всією ріднею. Навіть Новий Рік ми відзначаємо кожен у себе, а потім по можливості зустрічаємося на канікулах. Ну і дні народження – у кого як вийде прийти, але 8 березня – це святе, всі йдуть до мами. Просто так уже повелося впродовж багатьох років. Я накриваю великий стіл, навколо багато квітів – від чоловіка, від зятів, від онуків і сина. Відзначаємо з розмахом і весело.

Та  син, який на днях забігав до мене, спішив мені повідомити, що цього року вони порушать традицію і не прийдуть. Я подумала, що вони кудись їдуть, але син почав пояснювати, що вони відсвяткують це свято вдома, вдвох з дружиною. Мовляв, невістці не подобається наш гамір, наші пісні, розмови і танці.

Я тоді кажу, нехай прийдуть хоч на годинку, на початок. Але і це не влаштовує мою невістку, вона ж на дієті, виявляється, їсть лише здорову їжу.

Тоді я сина запитала прямо: “Ми їй просто не подобаємося?”. Син прямо відповів: “Так. У неї батьки аристократи. А ви – трохи не її рівень”.

Що ж тоді виходить, можна не поважати батьків тільки за те, що вони прості? У мене і день народження через кілька днів, в березні. Підозрюю, що і на це свято невістку чекати не варто. Прошу сина – ну ти хоч сам на годину прийди, щоб мене привітати. Він каже: «Постараюся, але швидше за все прийду на день раніше або пізніше, все ж жіночий день, дружина образиться, що я не з нею!».

Настрій у мене геть зіпсований. Прийшла невістка в мою сім’ю і руйнує всі наші сімейні традиції, і все тому, що ми їй не подобаємося, запрості для неї.

Я колись дуже любила і поважала свою свекруху, тому не розумію,  як так можна сучасним дівчатам поводитися з нами. Дуже прикро, що моє улюблене свято геть зіпсоване. А що буде далі, навіть боюсь подумати.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.