Я вийшла заміж п’ять років тому, а вже через рік на світ з’явилася наша дитинка. Звичайно, що я одразу пішла в декрет і нас почав забезпечувати виключно чоловік. Я вважаю, що це абсолютно адекватно. Кожен чоловік, який має сім’ю, намагається завжди забезпечити її. Але ось у мого чоловіка зовсім інші думки з цього приводу.

Коли я вийшла в декрет, наші відносини сильно зіпсувалися. Моя втома одразу далася взнаки. Чоловік все частіше почав скаржитися на мене. Приходить з роботи і майже з порогу починає звинувачувати мене в тому, що я не встигла приготувати йому вечерю, то страва не смачна. Ніби він не може зрозуміти, що з появою дитини стає трішки важко.

А вже через декілька місяців він почав мені говорити про те, що втомився нас утримувати і вимагає, щоб я вийшла на роботу! Бачте, я тільки те й роблю, що витрачаю його важко зароблені гроші. Я не можу зрозуміти, чому він розпочав дану розмову? До декрету я завжди стабільно працювала і теж вносила свої гроші в сімейний бюджет. Чому саме зараз це для нього стало такою проблемою? І взагалі, невже чоловік, який кохає, буде так підло вчиняти?

Читайте також Я в житті б не подумала, що на старість років мене зрадять власні діти, в яких я вклала всю свою любов та душу. Чому вони виросли такими невдячними. А своє житло я хочу оформити на жінку, яка мене доглядає.

Настав момент, коли мій терпець увірвався і я вийшла на роботу. Тепер я можу самостійно заробляти достатню кількість грошей, щоб забезпечувати сім’ю. Зараз у мене зарплата на рівні з моїм чоловіком, інколи навіть більша. Мені дуже боляче було почути від чоловіка, що я хочу просто сидіти у нього на шиї. Я вирішила для себе, що всі витрати візьму виключно на себе і докажу чоловікові, що і без нього можу спокійно обійтися. А то він собі думає, що робив для нас якийсь неймовірний подвиг. Може тоді до нього дійте, що він мене дуже образив.

Загалом, тепер я утримую нас трьох. Відтоді, як вийшла на роботу, жодного разу не брала грошей у свого чоловіка. І ніколи нічого йому не говорила. Хотів, щоб я вийшла на роботу — прошу! Нехай розуміє, що я все можу! Але найгірше те, що мій чоловік абсолютно нейтрально ставиться до того, що зараз відбувається в нашій сім’ї. Ніби так і повинно бути. Свою зарплату він використовує виключно на себе, а моя — стала нашим сімейним бюджетом.

Я ніколи не уявляла своє сімейне життя ось так! Завжди думала, що чоловік повинен турбуватися про свою сім’ю, тим більше коли народжується дитина. Мені справді це надоїло. Хіба так потрібно будувати сім’ю? Я навіть не знаю, скільки у нас буде тривати дана ситуація. Виходить, що я тепер основний годувальник в сім’ї? Чи потрібен мені взагалі чоловік?

Джерело