– Так, мамо, їй уже двадцять вісім, вона стара, а нареченому дев’ятнадцять, я його бачила, гарненький такий, кучерявий!

 

– Мамо, мамо, – прибігла до Варвари дочка Іринка і заторохтіла прямо з порога, – До Насті свати приїхали.

– Ну, так що ж, доню, пора їй вже, не весь же вік в дівках сидіти.

– Так, мамо, їй уже двадцять вісім, вона стара, а нареченому дев’ятнадцять, я його бачила, гарненький такий, кучерявий.

– Де ж вона стара, подивися, яка симпатична вона стала, краше багатьох наших дівчат та й не бідна, сама знаєш. Одних тільки коней у неї на пару трійок, так її коні самі ситі і красиві, гриви в коси плетені. Господиня вона відмінна.

– І що з того, вона ж трохи тебе молодше.

– Значить я стара?

– Ні, ти не стара, я не про те. Просто у тебе і тато є і ми, а у неї дітей немає і заміжня вона ще не була.

– Дурненька ти! Вік тут нічого не означає. Зате хлопець буде, як у Христа за пазухою жити, вона дівка добра. А дітки – справа наживна, народять ще.

– Присядь, я тобі розповім одну історію.

Сталося це, коли мені самій, як Микитка нашому, шість рочків виповнилося.

Жила у нас в селі вдова, Дар’я Самокіна, цікава жінка, яка не дурна. Чоловіка не стало, хто вже з них винен не відаю, а діток так і не нажили та й запізно, їй уже майже сорок стало.

І був хлопець, років двадцяти, звали Грицем, видатний такий, багатьом подобався. А коли у нього батьків не стало, так сталося, що опинилися у них чималі борги.

Роздав все і залишився він ні з чим. Рідня їх в сусідньому селі і до цього часу, теж не дуже багато живуть. Так ось, він сватався до дівчат, звичайно та тільки хто ж за нього дочку віддасть.

Один раз напився та й посперечався з хлопцями, що до кінця тижня наречену знайде. Ну і ляпнув якось у вечері:

– Хто, дівчата, сьогодні до мене ночувати піде, до того завтра сватів пришлю, – та й звалився п’яний.

А вранці прокинувся з Дариною поряд.

Їй, бачиш, теж однієї набридло кувати. Хоча вона й не сподівалася ні на що, думала, пожартував. А він слово своє стримав, адже сам завжди говорив, що «слово не горобець, вилетить – не впіймаєш», ось і прийшов на другий день до неї свататися.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩