Минулого місяця у нас з чоловіком сталася суперечка, а все через наших дітей. У нас два хлопчика, старшому синові вже виповнилося десять років, а молодшому – вісім. І весь час мій чоловік дорікає мене в тому, що мені потрібно ставитися і розмовляти з дітьми спокійніше. А я вважаю, що Володимир чоловік навпаки занадто балує синів. Вони абсолютно його не слухають. Коли я даю їм вказівки і залишаю дітей з батьком, то практично завжди завдання залишаються невиконаними, тому що “тато дозволив зробити потім”. У моїй же присутності все виконується моментально, без будь-яких заперечень. А Володимир же ніби не розуміє, що хлопчикам потрібен авторитет в обличчі батька. Вічно пробачає їм всі їх витівки, ніколи не робить суттєві зауваження і практично завжди все дозволяє їм. У нас виходить, що тато добрий, а мама ні.

І ось тиждень тому в щоденнику нашого старшого сина я виявляю запис, що мене його вчителька викликає в школу. Син сказав, що це через те, що він голосно слухав музику на перерві. А коли я прийшла в школу, то класна керівниця розповіла, що син зі своїм другом сховали музичну колонку в коридорі школи. І потім під час уроків то включали, то вимикали музику. Вона нікому особливо не заважала, але класна керівниця у нас жінка хороша, просто хотіла донести мені все.

Коли я прийшла додому, то сказала старшому синові, щоб він подумав над своєю поведінкою, але телефоном він тепер не буде користуватися місяць. Замість ігор на телефоні син отримав список домашніх справ на весь час поки сидітиме без телефону. Перші дні син просив телефон, говорив, що зрозумів свою помилку, але я відмовилася давати гаджет. Але потім виховний процес пішов у нас на краще, і син став вчасно вчити уроки, виконувати усі мої доручення і зрозумів, що йому доведеться провести місяць без смартфона.

А вчора я прийшла додому і побачила, що старший син грає на приставці разом з молодшим братом. З дозволу свого батька. Ось з цього наша суперечка з Володимиром і почалася. Чоловік вважає, що тиждень син посидів без телефону і достатньо. А також він говорить, що це якось зовсім не правильно: одному синові не давати телефон, в той час як другий вільний робити, що забажає. На думку чоловіка, виховної бесіди було б цілком достатньо. А місяць сидіти без ігор це занадто.

А я вважаю, що я права, адже діток ще з раннього віку потрібно привчати до гарної дисципліни, адже коли вони подорослішають, то важче буде їм щось донести.

Якщо зараз давати дітям багато свободи, то потім не будемо знати як з ними знайти спільну мову. Мені цікаво, ось з боку, хто з нас правий? Я занадто вимоглива матуся або це чоловік не усвідомлює всю важливість виховання? На останньому нашому сімейному прикладі, місяць без гаджетів це занадто або це правильне рішення з мого боку?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – svt-meblv.

Джерело