Олені Михайлівні аж серце зойкнуло, коли поштарка передала їй лист. На ньому великими літерами було виведено: від Катрусі Яремко.

Жінка ніби відчувала, що в середині запрошення на весілля, весілля її невістки.

В голові вмить спливли спогади десятирічної давності.

Великий шалаш, найкращі музики, усміхнені гості і щасливі та такі закохані наречені. Її Олег, ще будучи студентом, запропонував Каті вийти заміж. Сама вона сирота, виховувала бабуся, якої на той момент вже не було в живих. А родом з Житомирщини, там у неї залишилася лише хресна мама.

– Всі люди, як люди, собі забезпечених в дружини беруть, а наш, бачте – влюбився, – говорив батько.

Та з часом вони зрозуміли, що їхня невістка найкраща. Таких більше немає. І скромна, і красива і розумна.

Жили вони в одному селі, але в різних будинках. Олена Григорівна часто навідувалася до молодих, особливо коли на світ з’явився їх перший онук. Вони в ньому душі не чули, така радість, ще й схожий був на батька Олега – Василя Івановича.

Щастя покинуло їх хату одного зимового дня. Олег спішив з роботи до дружини та сина і не впорався з керуванням.

Про те, як важко ця родина пережила втрату, й писати не буду. Єдиною потіхою була невістка та онучок. Та не довго тривало і це щастя. Захворіла хресна мама на батьківщині Катрусі. Вона взяла сина, деякі пожитки, та так і залишилася там жити, навіть після того, як одужала хресна мама.

Свекри частенько навідувались до Каті з онуком. Не скупилися на подарунки, одяг та іграшки.

– Катрусю, одній дуже важко жити. Та й для Микитки потрібен чоловічий приклад. Якщо хтось попадеться хороший, не думай, виходь заміж, ми завжди тебе підтримаємо.

Тоді дівчина посоромилась сказати, що зустрічається з одним чоловіком, таки боялась осуду з їх боку, та даремно.

– Ну що, Василю? Що будемо робити? На весілля до невістки їдемо?

– А як інакше, ще образиться. В неї крім нас і хресної більше нікого й немає, сказав батько, а в самого сльози на очі набігли… – Вибач синок, але так буде краще…

Катруся була чарівна наречена. Біля неї мов ясний місяць крутився статний наречений. По вигляду це досить багата родина.

– До слова запрошуються батьки нареченого, – голосно сказав тамада.

Вони, як годиться, гарно привітали наречених і побажали щастя.

Олена тримала білий букет троянді не знала, як і коли має підійти до Катрусі та її нового чоловіка. Аж тут почула, що тамада каже: “З боку нареченої я запрошую до слова її хресну маму”, в ту ж мить Катруся перебила тамаду, взяла мікрофон, повернулась до свекрів і сказала: “Спершу нехай нас привітають і мої батьки”.

Олена при промові ледь стримувала сльози…

Настя Чопівська

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

Джерело