Зараз мені 28 років. Я народилася і живу в селі в самій звичайній простій родині. Тато працює у фермера, мама – продавцем в магазині. У мене вже є чоловік і я щаслива. Коли я була ще зовсім маленькою, пам’ятаю, як тата не було вдома більше тижня. Дивне якесь враження.

А ось нещодавно ми з мамою розговорилися, почали згадувати все з мого дитинства, і мама розповіла дещо цікаве, про що я навіть не здогадувалася за стільки років свого життя.

Виявилося, що мама тоді сама сказала татові, щоб він покинув наш дім. У нього була інша. Ця жінка працювала з ним на його роботі. З нею вони зустрічалися дуже багато років. Мама моя тоді зовсім ні про що не здогадувалася, поки сусідка не побачила тата з тією жінкою. Потім їх разом бачив мій хресний батько.

В селі нашому разом їх ніхто не бачив, вони переважно зустрічалися в місті, яке було від нас десь на відстані кілометрів 20. Батько це все списував то на роботу, пояснював мамі, що він в місто їздить по роботі. І тут стали ходити незрозумілі чутки. В селі люди все про всіх знають, звичайно. Мама вперто не хотіла їм вірити.

Але одного разу йдучи на роботу, зустріла цю парочку, які виходили разом з хати тієї жінки, до речі вона була незаміжньою тоді. Мама не знала, що їй робити.

Тато сам вийшов з подвір’я і став щось розповідати, виправдовуватися, що у справі зайшов лише на хвилину до неї. Вдома вони виясняли все, бо мама не хотіла це все робити на вулиці в селі, щоб всі люди чули, якось не гарно було.

І в кінці розмови, вона сказала татові, щоб йшов куди хоче. Через кілька днів він прийшов просити вибачення, але мама не змогла його пробачити.

Через деякий час вони все ж помирилися з моїм татом заради мене. Жінка та звільнилася з роботи, і поїхала з нашого сила кудись до своїх родичів, ми тоді про неї більше нічого не знали і не чули. Згодом мама змогла все забути, що тоді сталося, батьки мої знову стали жити, як раніше.

Єдине, що засмучувало маму – чутки якісь недобрі. Подейкували люди в селі, що та жінка чекає дитину, а потім бачили її з маленьким хлопчиком дуже схожим на мого батька. Але мама вирішила нікому не вірити. Життя йшло своєю чергою рік за роком.

І все-таки, плітки людей виявилися правдою. У батька мого є рідний син. Батько з ним довгий час не підтримував відносин, а коли я вийшла заміж, вирішив з ним бачитися.

Мама змирилася з цим, бо розуміла, що це дитина, а вона сама мати і знає, що діти ні в чому не винні. Не відразу звичайно, вони трохи сперечалися з цього приводу. І ось батько запросив мене в кафе і познайомив з сином.

Молодий хлопець, мій рідний брат, виявився досить приємним, і дійсно дуже сильно схожим на мого батька. Ми досить приємно поспілкувалися, обмінялися телефонами і розійшлися. Спочатку він додався до мене в друзі в соціальних мережах і зрідка щось писав. Я відповідала стандартними фразами.

Він подзвонив, привітав мене з Новим роком нещодавно, потім з Різдвом. Мені було все одно – подзвонив, ну й добре. Тепер син батька мені часто телефонує.

Я не беру телефон, тому що не маю великого бажання з ним спілкуватися і підтримувати родинні відносини.

Я не можу назвати його своїм братом. Я вважаю, що це помилка молодості мого тата. Він хоче зі мною спілкуватися, а мені це спілкування не потрібно. За те, що тато так вчинив з мамою, у мене на нього була на нього образа. Мама нічого з цього приводу не говорить.

А мій тато просто хоче, щоб ми підтримували стосунки. А чому ніхто не питає, чого хочу я? Невже, я повинна спілкуватися з ним тільки тому, що в нас один тато? Хоча, справедливості заради, хочу сказати, що сама та жінка в нашій сім’ї більше не з’являлася ніколи.

Джерело