Була у одного досить таки не бідного чоловіка дочка. Росла красива, але робити нічого не хотіла. Придивився до неї один хлопець, дівчина красива, прийшов із батьком і засватали її. Батьки дали хорошу частку приданого і журяться, як їх дитина на новому місці жити буде, адже вона не любить нічого робити, та й не вміє.

Кілька днів невістці нічого не говорили. На четвертий день покликали її на обід. Зайшли до хати, а батько її чоловіка питає: За матеріалами

– Хто що робив?

Кожен сказав, що робив, тільки одна невістка мовчить.

– А ти, дитя, що робила?

– Лежала.

– Ну, хто справою займався, сідайте за стіл, – каже господар, – а ти, дитя, лежи далі.

На другий день пішла невістка за водою. Кличе свекруха на обід. А свекор знову питає, хто що робив. Жінка каже:

– Ой, а невістка принесла води!

– Тоді дайте їй кувш води.

Пообідали, і розійшлися далі працювати. Йде третій день. Свекруха пішла доїти корову, невістка за нею.

Зайшов свекор в будинок:

– Хто що робив? – питає.

– Ой, невістка корову видоїла, – каже свекруха.

– Так дайте їй глечик молока, нехай n’є.

Побачила невістка, що треба більше робити. Запитує у свекрухи, що робити.

Роботи в будинку чимало: і зварити, і прибрати. На четвертий день свекор знову:

– Хто працював, сідаєте їсти.

Сіла за стіл і невістка, бо заробила обід. Йде батько до свата подивитися, як його доньці там живеться.

Прийшов, а дочка працює у дворі. Сів, здивувався, а вона йому тихо каже:

– Беріть, батьку, ніж і обрізайте цибулю, бо тут такі люди, якщо не працюєш – їсти не дадуть.