– І що, так і живете вчотирьох в твоїй двокімнатної – син з дружиною і дитиною і ти? І давно так?

Алеєю поволі йшли дві жінки років шістдесяти з невеликими собачками на повідках і мирно розмовляли про те – про се. Собаки крокували поруч з господинями і немов би теж прислухалися до розмови.

– Ага, так разом і живемо, – зітхнула інша співбесідниця. – Як вони одружилися, четвертий рік ось уже пішов …

– І що, перспектив роз’їхатися ніяких?

– Ну, спочатку були у них розмови щодо іпотеки. Щось начебто навіть збирали. Але потім дитина – ну і, сама розумієш …. Працює зараз тільки син, грошей не так вже й багато отримує, чесно кажучи. Я теж не працюю, в минулому році пішла на пенсію – спина болить. Так що від мене допомоги ніякої …

– Зрозуміло … Ну і як, нормально уживаєтеся всі?

– Ой, Наташ, та яке там нормально … З невісткою постійно конфлікти. Ганяю її, щоб з дитиною займалася нормально. Молоді ледачі зараз … Не будеш штовхати – не поворухнеться, так і будуть сидіти, носом в телефон, дитині мультики включать. Але так не можна! Я їй так і кажу – якщо дитина тобі не потрібна, чим думали? Вимикай, кажу, планшет негайно, збирайся на вулицю! Вчора ось знову посварилися з нею, не розмовляємо.

– Воно тобі треба так хвилюватися? Не сприймай ти це все близько до серця. Це її дитина, нехай сама виховує, як знає. Відправляй їх орендувати житло, щоб не бачити всього цього. Зараз он маленьку однокімнатну квартиру можна знайти за цілком прийнятні гроші!

– Оренда – це гроші внікуди! Віддаватимуть левову частину зарплати і сидіти напівголодні, навіщо? .. Я вже думала свою квартиру розміняти, і не можна це. Двох однокімнатних, навіть сильно благеньких, не виходить ніяк …

– А чому взагалі ти думаєш про дві квартири? Тобі потрібна одна, і не найгірша! Плюс доплата, яку ти можеш віддати синові в якості допомоги. А далі взагалі не твоя справа … Чесно кажучи, я твого сина до цієї ситуації не розумію абсолютно, вже прости!

– А син-то тут причому?

– Як до чого? Чи не він хіба привів дружину і матері на голову посадив? Що за необхідність була одружитися в ситуації, коли ні кола, ні двора?

– Ой, да ладно тобі, Наташ! Що, якщо квартири немає, так і не одружуватися тепер, чи що? Хлопцеві двадцять вісім років було. Багато в цьому віці своїм житлом обзавелися? .. У нас би народ взагалі одружувався в сорок років тоді, якби всі чекали, коли своя квартира з’явиться …

«Немає квартири – не бери жінку!» – ви згодні з цим висловлюванням, чи воно, на вашу думку, занадто категоричне? Син, який привів до дому дружину, дійсно вчинив неправильно – точно так само, як і дівчина, яка погодилася вийти заміж на таких умовах? А може, це мати винна, що пустила до себе – гнати треба було відразу, для їхньої ж користі?

Джерело