Пробувала поговорити з мамою подруги. Пояснити Варварі Степанівні, що її рано чи пізно не стане, що Поля залишиться сама до кінця життя. Та Степанівна відповідає, що дочка сама все вирішує, я тут ні при чому.
Моїй подрузі Поліні 41 рік, заміжньою не була, стала старою дівою.
Її мама Варвара Степанівна каже знайомим, рідним, сусідкам на лавочці, що дочка вирішує все сама, але вміло нею маніпулює.
По-перше, вона не дозволяє Поліні нікого запрошувати в гості. Навіть з подругами жінка зустрічається в кафе, а додому без дозволу мами запросити не може.
Дивлюся я на подругу і розумію: у неї начебто є все – освіта, кар’єра, розумна, красива жінка, спортивна фігура, на роботі навколо багато чоловіків, але вона не вміє їх чіпляти, зацікавлювати.
У той же час Варвара Степанівна її вже “пиляє”: онуків хочу, але як тільки та познайомитися з чоловіком, починає критикувати обранця.
То старий (на 7-9 років старший), то не там працює, то погано, що інженер, мало отримує, то погано, що бізнесмен, багато отримує, у нього інші жінки будуть, раптом буде докоряти, що мало заробляє і ще багато різних причин.
Чоловіки навіть і до Степанівіни з квітами, з усією повагою, як до матері рідної, а вона тільки фиркає: щось не так одягнений, то повний, то маленький, то не гладко поголений і так далі. Жодного ще піходящого всім її критеріям не траапилося, наче собі вибирає!
Поліні би піти від мами на окреме житло, але та на словах не проти, говорить, проживу як-небудь сама, хоча син живе в цьому ж під’їзді! Але тут же починає плакатися-жалітися: болить то там, то тут, то як я буду сама…
Я не можу зрозуміти таку матір, яка тримає дочку, наче прислугу, а вона могла б зайти з кимось свою щастя, створити сім’ю, виховати красивих, розумних, добрих дітей!
Пробувала поговорити з мамою подруги. Пояснити Варварі Степанівні, що її рано чи пізно не стане, що Поля залишиться сама до кінця життя. Та Степанівна відповідає, що дочка сама все вирішує, я тут ні при чому.