Ще з самого початку, стосунки з свекрухою були напружені. Вона постійно командує і хоче, щоб всі робити те, що вона сказала. Але я не люблю такого, адже я не роблю нічого поганого. Мені важко мовчати, коли мене кривдять. Тому завжди говорю те, що думаю.

А сенс щось приховувати один від одного? У свекрухи троє синів, які вже мають свої сім’ї. От і ті дві невістки завжди в усьому догоджують свекрусі, на відмінну від мене. Отож коли ми всі разом приходимо до свекрухи у гості, я почуваю себе некомфортно.

Одного разу, коли ми святкували татове день народження, свекруха сказала синам, що їй потрібно робити капітальний ремонт і сини мають в цьому допомогти. Я не проти того, щоб давати батькам гроші, але тоді ми з Андрієм чекали на дитину, з роботи мене звільнили, чоловіку зарплату зменшили і ми жили просто впроголодь. Свекруха заява свекрухи, що кожен син їй повинен дати по 15 тис. гривень мене обурила. Невже їй дійсно треба зараз цього ремонту?

До того ж ми з Андрієм живемо на орендованій квартирі, мріємо про власну квартиру, нехай дасть можливість нам спершу стати на ноги. А то ще не встигли одружитися, нічого не надбали і вже роби свекрусі ремонт.

Поки я роздумувала, як правильно пояснити, почалася розмова про те, хто і коли їй гроші принесе. Я не витримала і сказала:

– Ларисо Василівно, ми не зможемо сплатити ваш ремонт, зараз у нас важкий період. Нам просто не вистачить коштів.

Всі тоді покосили на мене погляд:

– А чого ви так дивитеся на мене? Ми живемо від зарплати до зарплати, я от думаю про підробіток, бо не знаю, як дитину забезпечувати. Про який ремонт може іти мова?

Свекруха була дуже зла, чоловік завжди мене захищав, але в цій ситуації опустив очі і мовчки сидів. Тоді почала говорити його мама:

– Олю,нуа я ж не в тебе гроші прошу, а в свого сина. Тобі ж ніхто не забороняє народжувати.

Тоді я спалахнула від обурення:

– З вашим сином ми одна сім’я, і у нас спільний бюджет. Я вам прямо говорю, що ми не можемо допомогти вам фінансово, а кредит ми брати не збираємося.

Тоді друга невістка сказала:

– Я знала, Олю, що ти така скупа. Дуже не збіднієш.

– Марино, якщо ти така щедра, може ти за мене даси цю суму? – запитала я.

У той момент, я більше нічого не хотіла говорити, я просто встала з-за столу й пішла додому, Андрій поспішив зі мною. Він мене підтримував, просто йому було соромно перед мною і перед мамою, вирішив знайти ще другу роботу. Але поки що ми грошей нікому не давали, а свекруха просто від нас відреклася. Обідилася на нас. Вже пройшло пів року після народження малюка, а вона навіть онука не бачила.

Мені дуже дивно, і я не я просто шокована, що через гроші можна так ображатися й викреслити з життя свого сина. Незнаю, як мені бути з цією неприємною сутуацією …

Джерело