Ми не переїдемо від неї ніколи, бо чоловік вважає, що це буде означати покинути її, його матусю. Сім років ми під одним дахом. Ніколи не підійде до мене, коли мені не добре, навіть склянку води не принесе, і не запитає, як я себе почуваю. Я б зрозуміла її, якби вона була такою з усіма, але ж зі своїми дітьми вона абсолютно протилежно себе веде, з ними вона любляча і турботлива мама…

***

Ми живемо разом зі свекрухою і ніколи не переїдемо від неї, бо чоловік вважає що відокремитися, значить покинути її, його матусю.

Від безвиході ситуації я готова вити, наче вовк на місяць. Я відчуваю, що вона мене теж особливо не шанує, але її все влаштовує.

Свекруха господиня в домі і все тримає під контролем, а я відчуваю себе гостею в її будинку, хоча живу з нею вже 7 років. Вона може ігнорувати мене з невідомої мені причини цілими днями, а потім раптом заговорити, коли їй заманеться. Ніколи не підійде до мене, коли мені не добре, навіть склянку води не принесе, і не запитає, як я себе почуваю.

Я б зрозуміла її, якби вона була такою з усіма, але ж зі своїми дітьми вона абсолютно протилежно себе веде, з ними вона любляча і турботлива мама. Звичайно, я ніколи не стану їй дочкою, ну хоч про людське око можна запитати про мій стан. На прохання моєї мами заварювати мені чай, коли я лежу з температурою, вона відповіла: «Лора доросла людина і може сама встати і заварити собі чай!».

І таких ситуацій було багато. Як мені після всього цього до неї відноситься? Образа грудкою варто в горлі.

Є в ній, звичайно, позитивні сторони і дії, але всі вони пов’язані з її ж зацікавленістю в цьому. І вся її «холодна війна» зі мною перекреслює все позитивне.

Я так втомилася. Навіть свою нормальну вагу набрати не можу від образи всередині. І йти не хочу. Я дуже люблю чоловіка, а наші діти дуже люблять її, для них вона ідеальна бабуся.

Джерело