Їхали ми з донькою потягом з одного кінця України в інший. Дорога довга, тому я завчасно потурбувалася про наш комфорт. Придбала квитки собі на нижню полицю, а доньці на верхню. Я, якщо-що, зможу відстояти нижню полицю, а донька більш м’якосердечна.

Ну а ще так зручніше. Захочеться їсти – нижня полиця наша, тому сіли обоє та поїли і ні з ким не потрібно тіснитися. Захотілося побути наодинці – залізла на верхню полицю і вуаля, ти сама. Коротше кажучи, я постаралася з усіх сил зробити нашу дорогу комфортною.

Ми вже сиділи на своїх місцях, я розстелила білизну та не спам’яталася як до нас приходять бабуся та молодий юнак, я так зрозуміла то був її онук. Бабця сіла на мою полицю, а юнак давай в мене клянчити місце:

– Я так розумію це ваша полиця, так? Прекрасно! Тоді ви ж вступите місце старій пані? – сказав він та по його тону було зрозуміло, що він очікує почути лише згоду.

– Ні, не вступлю.

– Що? А це як так?

– А от так. Я ж придбала квитки за декілька тижнів, потурбувалася про свій комфорт та комфорт своєї дитини. Ви про це не подумали і от намагаєтеся зараз випросити в мене місце для бабуні?

Тоді він почав кричати, що я бездушна та безсердечна, як я так можу вчиняти та де моя совість взагалі, раз мені не шкода бідолашну стару. Моя відповідь була однозначна та чітка – ні означає ні.

– Як тоді має їхати моя бабця?! – кричав він.

– Ось, ВАША бабця, не моя. А ваша бабця – це ваша проблема. Тому вирішуйте її самостійно. Без мене. Це вам потрібно було потурбуватися про комфорт бабусі, а не мені зараз. У своїй безвідповідальності не звинувачуйте інших людей.

Після цього я почула геніальну відповідь:

– Ну а я звідки мав знати, що сусідка виявиться настільки впертою людиною?!

Тоді він пішов та покликав провідника. Поки його не було, я попросила бабцю не ображатися, проте це діло принципу. Видно було, що їй вкрай не зручно за поведінку її онука. А ще вона казала, що попереджала його, що потрібно купити завчасно квитки, але той відмахнувся та сказав, що все буде добре, і все він встигне купити.

Прийшов провідник, почав також давити на жалість, але я не здавалася та відстоювала себе як тільки могла. Тоді він сказав, що якщо в мене є совість, то я вступлю бабці своє місце. Тоді я відповіла:

– Тоді в мене до вас зустрічне питання: а ви вступите своє місце старенькій пані, якщо у вас є совість?

Провідник аж язик проковтнув та не знав, як на це відповісти. В кінці-кінців прийшов начальник потягу і знайшов десь місце на нижній полиці для старенької. Тоді моя донька поплескала мені в долоні:

– Ну мамо, ти звісно даєш! Я би так ніколи в світі не змогла, вже б вступила місце. Нарешті цей балаган закінчився і можна посидіти в тиші. Як ти так змогла?

-Вчися, поки я жива, доню. Такі нахабні люди користуються «хорошим вихованням» інших і нападають на них, добиваючись свого. Твоє завдання – захистити себе будь-якими способами, навіть якщо доведеться забути про виховання.

І так, я вважаю себе повністю правою в цій ситуації. Напишіть свою думку щодо цього інциденту.

Джерело