Ми з Дмитром у шлюбі прожили цілих 18 років разом. Все сімейне життя я була його опорою та підтримкою, у нас все добре було. Ми обоє з ним працювали в інституті. Чоловік вважав, що він отримує кращу зарплату, значить і краще забезпечує сім’ю, тому вся домашня робота була на мені.

Я звикла до того, що чоловік та його інтереси на першому місці, адже вважала, що мені й так пощастило з Дмитром.

Спочатку чоловік хотів пожити для себе, тому дітей у нас довго не було, він хотів безтурботного життя. А потім Дмитро чомусь вирішив, що я маю доглядати його матір, адже він чоловік і робити цього не може. Я розуміла, що чоловік за мамою доглядати не буде. Тому, хоча й не хотіла, але ще чимало років доглядала за своєю свекрухою. Доглянула. У нас народилося двоє діток: донечка та син.

Одного дня Дмитро прийшов додому дуже пізно. Він сказав, що втомився жити з нами, що я втомила його своїм побутом та турботою. А його нове кохання “Галинка” – то як ковток свіжого повітря. Він буде жити на квартирі його батьків, яка дісталася йому у спадок.

Для мене це було дуже великою несподіванкою. Багато найкращих років свого життя присвятила цьому невдячному чоловіку, а він так просто залишив мене і наших дітей.

Через місяць я вперше побачила її разом з ним. Молода красуня зовсім не турбувалася, що батько йде від дружини і двох маленьких дітей.

Ми розлучилися. Дмитро платив аліменти і періодично приходив провідати дітей. Він приносив якісь іграшки, цукерки та одяг.

Про речі, які приносив дітям, Дмитро з особливим трепетом говорив: “Це Галинка спеціально для вас вибирала”. Старша донька якось запитала: “А хто це?” На що чоловік відповів: “Одна дуже гарна і дуже добра тьотя, яка вас любить! І скоро ви прийде до нас знайомитися! Підемо у парк розваг, підемо в кіно”.

За ці декілька місяців я постаріла років на 10. В душі навіть бачити його не хотіла, але розуміла, що маю мовчати і бути мудрою жінкою заради своїх дітей, які мають спілкуватися з батьком.

Одного разу я не хотіла мовчати і сказала колишньому чоловікові: “Давай мені гроші для того, щоб я купувала одяг для наших дітей сама. Я сама хочу їх одягати. Мені неприємно, що вона купує речі моїм дітям. Нехай своїх народить!”

А одного дня я зустрілася з новою пасією чоловіка і її сестрою біля супермаркету. Я вже виходила з покупками, а вони заходили туди.

Висока брюнетка з довгим волоссям. Вона підійшла до мене майже близько, зверхньо посміхнулася. Ми хвилину дивилися одна на одну. Галина запитала:

– Чому дивитеся на мене? Думаєте, що в мені заговорить совість? Ні, все добре у нас. Дмитро щасливіший зі мною.

Я спочатку розгубилася, але сміливо відповіла:

– Просто хотіла подивитися, що в вас є хорошого! Бачу, що нічого. Використаєте його, і знайдете іншого. Живіть, як знаєте. Але забравши чуже щастя, свого не збудуєте.

Увечері подзвонив мені Дмитро. Сказав, що я маю вибачитися перед його Галиною, з якою вони збираються одружитися. Я тоді зовсім розчарувалася в ньому, зрозуміла, що він недобра людина.

Я по-іншому подивилася на ситуацію, що склалася – якщо пішов, туди йому й дорога, значить не цінував і не кохав, нехай тепер живе, як хоче. Я відпустила всі колишні почуття і мені стало легше.

Я далі продовжувала спілкуватися з колишнім чоловіком заради дітей. А минулого тижня прийшов Дмитро, і просив його пробачити. Сказав, що хоче все повернути назад. Наш теплий сімейний затишок, що йому бракує дітей і такої люблячої та хорошої дружини як я. Я сказала, щоб він йшов, у нас тепер щасливе життя, але в ньому немає місця колишньому чоловікові.

А наступного дня в супермаркеті я зустріла колишню колегу. Уляна розповіла мені, що мого колишнього залишила Галина, як тільки він допоміг їй купити дорогий автомобіль. Тепер я все зрозуміла.

Дмитро і досі хоче повернутися, але я не прийму його назад. І так стільки років жила так, як йому було зручно. Мені і так добре.

Фото ілюстративне.

Джерело