Я ніяк не можу прийти до тями після розлучення з дівчиною. Пройшло вже 12 або 13 років, а я все хворію, варто лише побачити її нові фотографії у соцмережах, де вона така вся успішна та щаслива, зі своїм новим бойфрендом. І мені здається, що ненависть походить від неї, а від нього якась чоловіча домінантність чи щось таке.

Я дуже страждаю, не можу пробачити ні відпустити, неприємно вважати себе просто якоюсь помилкою в її житті. Я готовий був дбати про неї все життя, і навіть виявив турботу в тому, що не став їй заважати йти до її цілей, виїхати з міста та інше. Але про мене ніхто не подбав.

Я глибоко хворий. Я шукаю скрізь її, підсвідомо весь час чекаю, що вона повернеться, а вона жорстоко посміхається з фотографії, обіймаючись зі своїм новим бойфрендом.

У мене ні до неї, ні після, не було ні з ким тривалих стосунків. Тільки з нею я дізнався, що здатний на кохання, я відкривав для себе стосунки з жінкою. Мені здавалося, що вона теж зі мною хоче бути, але я в той час не працював, з інституту відрахувався і захворів, звертався тоді до психіатра, якій дівчині це може сподобатися?

Звичайно, вона знайшла собі більш життєздатного, того хто міцно стоїть на ногах. А я до реального життя погано пристосований, і характер у мене м’який.

Але я дбав про неї, і хотів якнайкраще для неї. Я підтримував її, якби вона тоді захотіла народжувати, я б пішов і в цьому їй назустріч, але зараз усе.

Я втомився хворіти, хочу просто все забути, щоб нічого не нагадувало про неї, але, схоже, я вже ні з ким не зможу побудувати стосунки. Мені 37 років і мій потяг пішов, я вже не молодий хлопець.

Мені боляче і від того, що вона досягла успіхів у своєму житті. Нічого не потребує: ні інтиму, ні грошей, ні роботи, а я нуль у свої 37. У мене ні освіти, ні професії, ні стажу, нічого.

Один тільки досвід невдач і руйнування. У мене великий живіт та дуже сумнівне майбутнє. Ось така моя історія з життя, мені треба було анонімно виговоритися.

Закохалася в чоловіка старше мене на 18 років. Він небагатий, але любить сильно. Батьки і брат з сестрою постійно твердили, що він занадто старий для мене і не пара мені.

Віка сьогодні носилася з кімнати в кухню, зазирала в холодильник, то в ванну, то ще кудись. Ввечері її чекала серйозна розмова. Старша донька мала прийти з чоловіком, менша з університету,

Рита думала, що ніколи не повторить долю своєї матері, збиралася заміж за заможного чоловіка при посаді, а зараз сидить в якійсь хибарі, біля печі і думає як жити далі. 4