Мені 36 років, і вже 11 років я одружена з людиною іншої національності та релігії. Є донька-підліток від першого шлюбу. Живу із сім’єю за кордоном та працюю на гарній роботі. Мені здається я дуже відкрита, добра і щира людина, але в той самий час вразлива.

Перший рік шлюбу був прекрасним, чоловік дбав і оберігав мене, розповідав про мораль та етику. Але одного разу я дізналася, що чоловік знайомиться в інтернеті з дівчатами та веде віртуальне листування. Ми почали сваритися, він став агресивним, і стосунки охолонули. Через якийсь час він оголосив, що мене більше не любить.

Розлучення було важким для мене, але за кілька місяців ми знову зійшлися. Через кілька років з’явилася його колишня наречена і ми розійшлися знову (він пояснив, що ми нещасливі одне з одним).

Знову стрес для мене, але я зібралася і налаштувалась на розлучення. Коли я стала говорити з ним про це, він почав повертати мене, клявся і божився, що все усвідомив і не хоче мене втрачати.

Все більш менш налагодилося, але час від часу я ловлю його то на віртуальних зрадах, то знаходжу презервативи в сумці та дізнаюся, що він провів ніч у готелі, а мені сказав, що поїхав із друзями на пікнік тощо.

На всі мої запитання він не дає жодних виразних пояснень, або намагається мене переконати, що я вигадую. Коли, я намагаюся з ним поговорити або просто поділиться своїми переживаннями, він вибухає або просто уникає розмови.

Я відчуваю, що ми різні, у нас різні погляди на життя та сім’ю в цілому, немає спільних інтересів. Іноді він поводиться як примхливий підліток, хоч йому майже 40 років. Інтимні стосунки стали дуже рідкісними і прісними, я намагалася урізноманітнити їх у різний спосіб, але не відчуваю віддачі.

Я розумію, що втомилася, почуваюся самотньо, немає нікого, з ким можна було б поділитися. Хочеться все кинути й почати життя з чистого аркуша, але не можу, бо донька навчається у приватній школі.

Якщо я піду, не зможу оплачувати школу сама і доведеться повертатися на Батьківщину, що мене дуже лякає (особливості місцевого законодавства не дозволять мені вижити тут фінансово самостійно). Я відчуваю, що в пастці, бувши одруженою, самотність і безвихідь поглинають мене.

Ми з чоловіком часто спілкуємося, у нас немає проблем в інтимній сфері. В його очах я бачу інтерес і увагу, у вчинках – теж. Але на ніч він йде спати

Випадковостей не буває. Але вони відбуваються. Після 29 років спільного життя, одного разу … чоловік знайшов собі подружку і вирішив тихо піти з сім’ї. Звісно я була винна у всіх

З першого дня нашого знайомства стосунки зі свекрухою в мене були натягнутими. За її думкою, я просто не підходила її сину. Зрозумівши це, я вже й не намагалася якось це