Знаєте, коли мені виповнилося сорок, я перестала бути гостинною. Чому? Саме в цьому віці мені набридли всі ці довгі посиділки з нахабнuми, хамовuтими гостями, які не дуже то поспішають додому, коли діло доходить до ночі. Так ще й деякі поводять себе так, ніби вони пани, а господарі дому їхні прuслужники: дай, подай, візьми, принеси, віднеси, передай.

Колись, раніше, я завжди була рада гостям, проте все таки я змінила свою думку щодо цього. А саме впевнилася, що треба змінювати свій підхід до прийому гостей після свого ювілею. На мій сороковий день народження я вирішила, що хочу нарешті відпочити на своє свято, тому зробила святкування в ресторані.

І скажу вам, що після свого ювілею я більше не збираюся цілий день народження стояти біля плити, а потім ще бігати навколо гостей і чекати, коли вони вже нарешті підуть. Це все таки моє свято, я хочу також ним насолодитися.

Тим більше виходить ресторан навіть вигідніше, ніж робити все самостійно. Так, окупається саме мій час та сили. Я готова, можливо, заплатити трохи більше, але при цьому спокійно провести своє свято.

Тепер я не боюся відмовляти комусь в тому, щоб вони зайшли до мене в гості. Або відмовитися приймати неочікуваних чи некликаних гостей. Тому що їх ніхто не кликав і не чекав. А приходити просто так і все – це занадто нахабно та зневажливо. Тим більше, якщо я втомилася чи не маю настрою. Та й взагалі такі «гості» чомусь самі ніколи в гості не покличуть, або відмовляються, бо ж їм не зручно, не виходить чи взагалі дорого.

І тепер в мене набагато більше вільного часу, ніж було колись. Я можу втілювати свої мрії, займатися хобі, якими давно хотіла почати займатися. Нарешті купила картину по номерах. Давно хотіла намалювати таку картину. А тепер є час і можливість, то чому б і ні?

А як ви ставитеся до непроханих гостей? Відмовляєте, коли не хочете приймати їх, чи так само, як я колись, пускаєте в квартиру та нашвидкуруч щось готуєте?

Джерело