Ніколи не знаєш, чого очікувати від життя, як у подальшому воно складеться. Але інколи доля любить робити нам приємні сюрпризи. Нещодавно я був вражений від тої несподіванки, яку піднесло мені життя.

Років десять тому я зустрічався з однією дівчиною. Її звали Анастасію. Вродлива, з хорошою освітою, цікава співрозмовниця. Лише одне мені тоді заважало: у неї був важкий характер. Побудувати з нею стосунки було зовсім не легко.

Одним словом, після декількох серйозних сварок ми розійшлись у різні сторони. Більше я її ніколи не бачив. Але часто згадував Настю. І знаю одне: якби доля мені дала ще один шанс, я тоді все зробив би по-іншому.

Я досі холостякую. Вирішив спробувати зав’язати стосунки за допомогою сайту знайомств. Довго переписувався з однією жінкою. Запросив її на побачення. Та коли я прийшов до ресторану, вона зателефонувала мені і повідомила, що прийти не зможе. Я, звісно, засмутився та подався геть з ресторану.

Коли виходив на вулицю, раптово зіштовхнувся з чарівною дівчиною. Це була моя колишня Анастасія. Ми засміялися вдвох, обійнялися, як старі друзі. Добре, що я не викинув букет – подарував його своїй колишні коханій.

Запропонував їй випити кави зі мною. Ми  зайшли до ресторану та зробили замовлення. Довго сиділи за столиком та розмовляли. Я тішив себе думкою, що це невипадкова зустріч, що зможу повернути Анастасію. Зізнатися чесно, вона досі подобалася мені і не виходила з моєї голови. А зараз зробилася ще вродливішою: довгонога, елегантно одягнена, зі стильною зачіскою. Жінка моєї мрії!

Але виявилося, що Настя давно заміжня і має двох дітей. Шкода, звісно. Бо якби повернути час назад, я ніколи б її не втратив.

Що я хочу довести цією історією? Треба інколи намагатися заспокоїти свій характер, щоб не втратити дорогу і близьку серцю людину.

Джерело